Bune - Toluca

Мы путаем линии сотканных судеб

Создаем из пустот — протеже

Нам неважно с кем мы навечно уснем

Наши души пропитаны смогом неизменного прошлого

И уверены мы

Что в силах вернуть им покой

Так не хотим осознавать, что это были последние слова

Так не хотим осознавать, что это все — последние секунды нашей эры

Еще один день

Еще одна ночь

И нас уже больше не будет

Еще один день

Еще одна ночь

И нас забудут

К чему совершенствовать мир

Если в целях поставлены точки?

Если каждая радость — ведет с собой скорбь?

Каждый шаг потаенных желаний

Обретая реальность — рушится в миг

Вне учета — какова твоя роль

И падая в вечность

Мы не сможем уйти,

Но взирая на все — я раньше сойду

Я создам бесконечность

И в ней умру один

Ми плутаємо лінії зітканих доль

Створюємо з пустот — протеже

Нам неважливо з ким ми назавжди заснем

Наші душі просякнуті смогом незмінного минулого

І впевнені ми

Що в силах повернути їм спокій

Так не хочемо усвідомлювати, що це були останні слова

Так не хочемо усвідомлювати, що це все останні секунди нашої ери

Ще один день

Ще одна ніч

І нас вже більше не буде

Ще один день

Ще одна ніч

І нас забудуть

До чого вдосконалювати світ

Якщо з метою поставлено точки?

Якщо кожна радість веде з собою скорбота?

Кожен крок таємних бажань

Набуваючи реальності — руйнується в мить

Поза урахування — яка твоя роль

І падаючи у вічність

Ми не зможемо піти,

Але поглядаючи на всі — я раніше зійду

Я створю нескінченність

І в ній помру один