Здесь и сейчас - Татьяна Зыкина

в тёплой тишине я мягко таю

ускользаю из телесной тесноты

сердце всей автомобильной стаи

бьётся ровно: мы стоим, но мы в пути.

вот бы эта пробка длилась вечно…

ты на нервах, и прости мне мой покой

на Варшавке под дождём столичным

так бесценно время просто быть с тобой

по дороге домой быть с тобой

имя моему Богу — любовь.

я хочу запомнить себя такой — здесь и сейчас

я знаю, будут разные ещё времена, но даже со дна

я хочу однажды, спасая себя, вернуться сюда

у памяти счастья одолжить

веру освежить и дальше жить

мало что меня пугает так же как если говоришь со мной как с чужой

«люди вокруг, дела, а так всё хорошо," — скажешь

и после спешного «целую"жмёшь отбой

разогнавшись в сотовом пространстве

врежусь в стену, не успев договорить

я в себе совсем не знала раньше

эту силу, эту слабость — так любить

я жду дома, я с тобой

имя моему Богу — любовь

у теплій тиші я м'яко тану

вислизаю з тілесної тісноти

серце всієї автомобільної зграї

б'ється рівно: ми стоїмо, але ми в дорозі.

ось би ця пробка тривала вічно…

ти на нервах, і вибач мені мій спокій

на Варшаві під дощем столичним

так безцінний час просто бути з тобою

по дорозі додому бути з тобою

ім'я моєму Богу - любов.

я хочу запам'ятати себе такий тут і зараз.

я знаю, будуть різні ще часи, але навіть з дна

я хочу одного разу, рятуючи себе, повернутися сюди

у пам'яті щастя позичити

віру освіжити і далі жити

мало що мене лякає так, як якщо говориш зі мною як з чужою

«люди навколо, справи, а так все добре,» скажеш

і після спішного «цілую» тиснеш відбій

розігнавшись у стільниковому просторі

вріжусь у стіну, не встигнувши домовити

я в собі зовсім не знала раніше

цю силу, цю слабкість— так любити

я жду вдома, я с тобою

ім'я моєму Богу — любов