Незачем - Татьяна Зыкина

Пробоиной в твоём бюджете я была, повязкой на глазах

Я ныла о своём, я кровь твою пила, но ты же только за.

Отпускать по адресам, доверять,

Ведь я же «да"сказала, «да"сказала, «да"сказала, на всё сказала

Но, мне не дано, всё предано.

На веретено себя наматывать,

Я сколько могла себя держала-жала,

Но мне не дано и нечего спасать,

Себя задушить руками, руками.

На дно оседать с тобою не дано

И там открывать такие дали-дали,

Не дали ни шанса Боги всё-равно, всё-равно!

Ха!

Я улетаю-улетаю,

Я, я улетаю-улетаю,

Я, я улетаю-улетаю,

Я, я улетаю-улетаю.

И вверх по позвонкам

Восстанет ртуть, мне жарко тут кипящий фаренгейт.

Ха!

Я улетаю-улетаю,

Я, я улетаю-улетаю,

Я, я улетаю-улетаю,

Я, я улетаю-улетаю.

Я налегке и на совести,

Я не хочу нести все блести моих прости,

Без вести пропали в одеяле, я теряла ощущение реальности.

Да, я на всё сказала тогда,

Нервы не терзала правдой,

Нежность умножала на два,

Эти поцелуи, и на полную луну

Я превращалась в одуревшую, дешёвую, чужую,

Я в платьице сиреневом так врала уверенно,

Я вне подозрения, я — я же сука верная

И жена примерная, я и люблю безмерно я тебя.

Не тебя я не знала, я не знала,

Истребляла себя по подъездам,

Погружала в эту грязь,

В эту грязь, наблюдала чем я стала,

И куда меня свела моя природа-да-да-да.

Ни тебе я сказала, я сказала,

Заполняя пробел на колени я вставала,

Забивала себе я горячее местечко,

В аду бояться нечего,

Я — ведьма бессердечная.

Пробоїною у твоєму бюджеті я була, пов'язкою на очах

Я нила про своє, я кров твою пила, але ти тільки за.

Відпускати за адресами, довіряти,

Адже я ж «так» сказала, «так»сказала, «так»сказала, на все сказала

Але, мені не дано, все віддано.

На веретено себе намотувати,

Я скільки могла себе тримала-жала,

Але мені не дано і нічого рятувати,

Себе задушити руками.

На дно осідати з тобою не дано

І там відкривати такі дали-дали,

Не дали ні шансу Боги все одно, все одно!

Ха!

Я відлітаю-відлітаю,

Я, я відлітаю-відлітаю,

Я, я відлітаю-відлітаю,

Я, я відлітаю-відлітаю.

І вгору по хребців

Повстане ртуть, мені спекотно тут киплячий фаренгейт.

Ха!

Я відлітаю-відлітаю,

Я, я відлітаю-відлітаю,

Я, я відлітаю-відлітаю,

Я, я відлітаю-відлітаю.

Я легку і на сумління,

Я не хочу нести всі блесті мої,

Безвісти зникли в ковдрі, я втрачала відчуття реальності.

Так, я на все сказала тоді,

Нерви не терзала правдою,

Ніжність множила на два,

Ці поцілунки, і на повний місяць

Я перетворювалася на одурілу, дешеву, чужу,

Я в сукні бузковій так брехала впевнено,

Я поза підозрою, я — я ж сука вірна

І дружина зразкова, я і люблю безмірно я тебе.

Не тебе я не знала, я не знала,

Винищувала себе по під'їздах,

Занурювала в цей бруд,

У цей бруд, спостерігала чим я стала,

І куди мене звела моя природа-так-так-так.

Ні тебе я сказала, я сказала,

Заповнюючи прогалину на коліни я вставала,

Забивала собі я гаряче містечко,

От боятися нічого,

Я - відьма безсердечна.