Твой дом - Татьяна Зыкина

временем стёртые,

но я по дому вижу везде меловые контуры

весь пол в очертаниях белых

я знаю, давно закрыто дело…

чужое присутствие

как призрак, вцепилось в стены.

пойми, я год уже сплю с тобой

в чужой для меня постели

я чую контур чужого тела

пусть даже давно закрыто дело

скажи ему, пусть уходит

всё, что было здесь брошено

сосут из меня свободу

тени твоего прошлого

хорошо бы, плохого

хуже, если хорошего

снова лезу на стены я из солнечного сплетения

выбирается на поверхность

ревность

снова лезу на стены я из солнечного сплетения

чёрной кляксой по белым прелестям

ревность

мой первый день здесь:

часом стерті,

але я по дому бачу скрізь крейдяні контури

вся підлога в обрисах білих

я знаю, давно закрито справу…

чужа присутність

як примара, вчепилося в стіни.

зрозумій, я рік вже сплю з тобою

в чужому для мене ліжку

я чу контур чужого тіла

нехай навіть давно закрито справу

скажи йому, нехай іде

все, що було кинуто тут

смокчуть із мене свободу

тіні твого минулого

добре, поганого

гірше, якщо доброго

знову лізу на стіни я із сонячного сплетення

вибирається на поверхню

ревнощі

знову лізу на стіни я із сонячного сплетення

чорною кляксою з білих принад

ревнощі

мій перший день тут: