Не тревожь меня до весны - Татьяна Зыкина

лёгкими шагами по траве

до свидания, моя душа

ускользает из губ сухих

лента выдоха, теряя цвет

белым застывала красота

как картинка в календаре

уходя в неживые сны

не тревожь меня до весны

но тихо, тихо, тихо

мне из зеркала велит моя любимая лесная нимфа,

— не гневи Бога, не гневи

посмотри у себя внутри

все ответы там.

ты неси свой груз, сил не жалей

пустоту тащить тяжелей.

уплывать по серой реке

словно островом ледяным

в неизвестные мне моря

географию великих зим

чтоб своей печалью не мешать

никому, кто умеет жить

я не смогу тебе объяснить

не тревожь меня до весны

легкими кроками по траві

до побачення, моя душа

вислизає із губ сухих

стрічка видиху, втрачаючи колір

білим застигала краса

як картинка в календарі

йдучи в неживі сни

не тривож мене до весни

але тихо, тихо, тихо

мені із дзеркала велить моя улюблена лісова німфа,

— не гніви Бога, не гніви

подивися у себе всередині

всі відповіді там.

ти неси свій вантаж, сил не шкодуй

порожнечу тягти важче.

спливати по сірій річці

немов островом крижаним

в невідомі мені моря

географію великих зим

щоб своїм сумом не заважати

нікому, хто вміє жити

я не зможу тобі пояснити

не тривож мене до весни