Без очков - Татьяна Зыкина

не вижу я без очков ни ручек, ни колпачков

ни петель и ни крючков

ни гаек и ни винтов

ни юбок и ни штанов

ни бабок, ни стариков

ни женщин, ни мужиков

ни девок, ни пацанов

но как надену — всё одно

всё одно гавно

всё равно

похвалялись наградами

улыбались, ведь рады мы тому, как жизнь проходит

безразличные к радугам моральные уроды

мы смешались с отходами

с отошедшими водами

с выболевшими блямбами

с не приросшими тканями

с не сумевшими Танями

станем мы общим месивом

будет весело

под носом туда сюда

шныряют дни и года

ракеты и поезда

станции и города

мобилы и провода

июли и холода

отказы и снова да и дохнут от голода

мои верблюды

им опять не хватило сил

донести что-то сочинять

им опять

не хватило раскрашенных миражей карандашиком

и дивных горизонтов

не догонят отставшие, им не хватило

мы в пустыне останемся, мы в пустыне состаримся

недописанным ворохом и оставшимся порохом

мы уходим заранее

стали мы общим месивом

было весело

не бачу я без окулярів ні ручок, ні ковпачків

ні петель і ні гачків

ні гайок і ні гвинтів

ні спідниць і ні штанів

ні бабок, ні старих

ні жінок, ні мужиків

ні дівок, ні пацанів

але як надягну — все одно

все одне гавно

все одно

похвалялися нагородами

усміхалися, адже раді ми тому, як життя минає

байдужі до райдуг моральні потвори

ми змішалися з відходами

з відійшовшими водами

з хворими блямбами

з не прирослими тканинами

з не зумілими Танями

станемо ми загальним місивом

буде весело

під носом туди сюди

шпурляють дні та року

ракети та поїзда

станції та міста

мобіли та проводи

липні та холоду

відмови і знов та і дохнуть від голоду

мої верблюди

їм знову не вистачило сил

донести щось складати

їм знову

не вистачило розфарбованих міражів олівцем

і дивних горизонтів

не наздоженуть відсталі, їм не вистачило

ми в пустелі залишимося, ми в пустелі зістаримося

недописаною купою і порохом, що залишився.

ми йдемо заздалегідь

стали ми загальним місивом

було весело