Sen Gibi - Taladro

Beni kimse sevmedi sen gibi içim direnir

Senin yokluğundan bu yana gönlüm aşk dilenir

Şimdi yüküm ağır dolu bir dert treni

Seni kırdığım için özür dilerim

Üzgünüm sana ayırmadığım saatlere

Üzgünüm sana uğramadığım günlere

Kırgınım eline dökmediğim güllere

Kırgınım yüzüne bakmadığım dünlere

Beni kimse özlemedi sen gibi vefasızlık ömrüm

Pişmanım sürekli ilgisizlik gördün

Kendi kazaklarımı liğme liğme etlerinden ördüm

Yüzüne bakmaya yüzüm yok ışıklarını söndür

Hayalet gibiydim seni anlamamak inancımdı

Kalbinde kiracındım

Meğer döktüğün her gözyaşı bir dar ağacıymış

Özlemek sana direnmekten acıymış

Velakin pişmanım inanmasan da

Görmesen de sesimi duymasan da

Senden bir beklentim yok be gülüm olmasın da

Bu basit bir mektup gözlerin dolmasın da

Benim gibi birini kalbin nasıl olurda sevdin

Nasıl olurda yıllar yılı gülümsemeni verdin?

Bak şimdi uzaktasın tek başıma bu derdi

Kafamı duvara vurarak taşıyorum kadın kendimi yendim

Kendime kızgın kendime kırgınım

Artık azalttım şu mürekkepli zıkkımı

Her dokunuş sen kendimden alamıyorken hırsımı

Al yokluğun sende kalsın tılsımı

Bana acılarını yolla kadın haketmiyorsun

Evde düzine düzine fotoğraf yetmiyorsun

Yaralarını kapat haketmiyorsun

Hala neden seviyor naz etmiyorsun

Kadın sevme beni, ben seni haketmiyorum

Kalbin çığlık çığlığa atarken yetmiyorum

«Üzülme demişsin», şikayet etmiyorum

Nasıl olur da üzülmem pişmanlık kendi yolum

Yollarına dar ağacı kur artık uzanamayım

Bilirsin sessiz bir sinemayım

Bu sana yolladığım risalenin son balayı

Şu zıkkıma koydum yine cebimdeki son parayı

Bir rüzgâr eser bir gülden ömür gider

Bir kömür karası gözüm bir gün bu zulüm biter

Bir gün doğarız belki o gün biz ölümlüler

Bir yerde yanarız elbet, iz kalır gönül tüter

Bir rüzgâr eser bir gülden ömür gider

Bir kömür karası gözüm bir gün bu zulüm biter

Bir gün doğarız belki o gün biz ölümlüler

Bir yerde yanarız elbet, iz kalır gönül tüter

Beni kimse duymadı sen gibi ne garip adamım

Boş bir odada simsiyah bir ekran kadarım

Artık ısıtmıyor içimi közden hırkalarım

Çünkü insanların soğuk yüzüne kanarım

Bıraktım kumarı bıraktım yalanı

En çok elimden yok olmana yanarım

Artık uyku da yok özlemiyorum sanırım

Seni binbir çiçek kokusunun mabedinden tanırım

Beni kimse sevmedi sen gibi ömrüm kurusun

Sen şu an odamda en yalancı konusun

Biliyorum sen benden daha da fazla dolusun

Ama ne çare aklımda çözemediğim sorusun

Oynadığım en büyük kumarsın

Orası yaz belki burası kış masalı

Sevgine yenik düşüp girme kalbe incecik

Burası en büyük yaran ya belki donarsın

Nitekim kırık bir kalbe düştük

Elimde tek silahla harbe düştüm

Seni mi kurtarayım, kendimi mi?

Kalp kalbe ait fakat kalp kalpten neden üstün

Artık severiz de dün gibi gelmez tadı

Artık ölsekte faydası yok kalmaz adı

Artık ne yapsam da dün gibi olmaz tadı

Neyse sen beni sevme kadın

Bir rüzgâr eser bir gülden ömür gider

Bir kömür karası gözüm bir gün bu zulüm biter

Bir gün doğarız belki o gün biz ölümlüler

Bir yerde yanarız elbet, iz kalır gönül tüter

Bir rüzgâr eser bir gülden ömür gider

Bir kömür karası gözüm bir gün bu zulüm biter

Bir gün doğarız belki o gün biz ölümlüler

Bir yerde yanarız elbet, iz kalır gönül tüter

Ніхто не любив мене так, як ти, моє серце опирається

З твоєї відсутності моє серце благає любові

Тепер мій вантаж — важкий потяг

Я прошу вибачення, що завдав тобі болю

Вибачте за години, які я не пошкодував для вас

Мені шкода за ті дні, коли я не був у тебе

Я ображаюся на троянди, які я не насипав у твої руки

Мені ображено за вчорашні дні, що я не подивився на твоє обличчя

Ніхто так не сумував за мною, як ти, моє життя в нелояльності

Мені шкода, що ти завжди бачив байдужість

Я сама в’яжу светри з м’яса гачком

У мене немає обличчя, щоб дивитися на твоє обличчя, вимкни твоє світло

Я був як привид, не розуміти тебе було моєю вірою

Я був орендарем у вашому серці

Виявляється, кожна пролита вами сльоза була вузьким деревом

Туга боляче від протистояння тобі

Але мені шкода, навіть якщо ти не віриш

Навіть якщо ти не бачиш і не чуєш мого голосу

Я нічого від тебе не чекаю, навіть якщо в мене немає троянди

Це простий лист, навіть якщо твої очі не наповнені сльозами

Як ти міг любити такого, як я, своїм серцем

Чому ви дарували свою посмішку рік за роком?

Дивись, тепер ти далеко, так я казав

Я б'юся головою об стіну, жінка, я бив себе

сердитий на себе сердитий на себе

Тепер я зменшив кількість чорнила

Кожен доторкнутися до моєї жадібності, поки ти не можеш забрати її у мене

Візьміть талісман своєї відсутності

Надішліть мені свою жінку, яку ти не заслуговуєш

Десятки десятків фотографій вдома замало

Ти не заслуговуєш закривати свої рани

Чому б тобі не зробити вигляд, що ти все ще любиш

Жінка не любить мене, я не заслуговую на тебе

Мені не вистачає, коли твоє серце кричить

«Ти сказав, не хвилюйся», я не скаржуся

Як мені не сумувати, жаль – це моя дорога

Постав вузьке дерево на своєму шляху, я більше не можу дістатися

Ти знаєш, що я німий кінотеатр

Це останній медовий місяць з брошури, яку я вам надіслав.

Я знову поклав останні гроші до кишені

Вітер віє, життя йде від троянди

У мене чорне око, колись закінчиться ця жорстокість

Можливо, колись ми народимося, того дня ми, смертні

Звісно десь згорімо, слід залишиться, серце димиться

Вітер віє, життя йде від троянди

У мене чорне око, колись закінчиться ця жорстокість

Можливо, колись ми народимося, того дня ми, смертні

Звісно десь згорімо, слід залишиться, серце димиться

Мене ніхто не чув, яка дивна людина, як ти

Я як чорний екран у порожній кімнаті

Мене вже не гріє, потію від вугілля

Бо я стікаю кров’ю за холодні обличчя людей

Я перестав грати, перестав брехати

Мені дуже шкода, що ти зник з моєї руки

Сну вже нема, мабуть, не сумую

Я знаю тебе з храму тисячі й однієї квітки пахощі

Ніхто мене не любив, нехай моє життя висохне, як ти

Зараз ти найбільш брехливий предмет у моїй кімнаті

Я знаю, що ти навіть ситий за мене

Але яке рішення питання, яке я не можу вирішити в голові?

Ти найбільша авантюра, яку я коли-небудь брав

Це літо, можливо, це зимова казка

Не піддавайтеся своїй любові, серце тонке

Це твоя найбільша рана, можливо, ти замерзнеш

Справді, ми впали з розбитим серцем

Я пішов на війну з однією зброєю в руках

Врятувати тебе чи себе?

Серце належить серцю, але чому серце вище серця?

Зараз ми любимо це, але це не так, як учора

Марно, якщо ми зараз помремо

Що б я не робив зараз, це не буде на смак, як учора

Все одно ти мене не любиш, жінко

Вітер віє, життя йде від троянди

У мене чорне око, колись закінчиться ця жорстокість

Можливо, колись ми народимося, того дня ми, смертні

Звісно десь згорімо, слід залишиться, серце димиться

Вітер віє, життя йде від троянди

У мене чорне око, колись закінчиться ця жорстокість

Можливо, колись ми народимося, того дня ми, смертні

Звісно десь згорімо, слід залишиться, серце димиться