Золушка - Сергей Трофимов

Милой Золушке было на вид восемнадцать,

А может чуть меньше того.

Мне её было жаль и желанье остаться

Возникло превыше всего.

Я ей что-то шептал, благородно взирая

На всю её хрупкую стать,

Что-то плёл о высоком, чуть-чуть привирая,

А как тут нельзя не соврать.

И она на глазах превращалась в принцессу,

А я в идиота, увы,

Здесь мужчины слабей в отношеньи процесса

Потери своей головы.

И когда мои губы почуяли жажду

Вкусить её трепетных губ,

Всё свершилось и было не так уж и важно

Всё то, что творилось вокруг.

Я очнулся, как будто облили водою,

С трудом устояв на земле.

Ну, а Золушка стала как слесарь в запое,

А я как макет для рукопашного боя.

Потом она матом сказала плохое

И скрылася вдаль на метле.

Скрылася вдаль на метле…

Скрылася вдаль на метле…

Скрылася вдаль на метле…

Милий Попелюшці було на вид вісімнадцять,

А може трохи менше того.

Мені її було шкода і бажання залишитися

Виникло понад усе.

Я їй щось шепотів, благородно дивлячись

На всю її тендітну стати,

Щось плів про високий, трохи прибріхуючи,

А як тут не можна не збрехати.

І вона на очах перетворювалася на принцесу,

А я в ідіота, на жаль,

Тут чоловіки слабші щодо процесу

Втрата своєї голови.

І коли мої губи відчули спрагу

Скусити її трепетних губ,

Все відбулося і було не так вже й важливо

Все те, що творилося довкола.

Я опритомнів, ніби облили водою,

Насилу встоявши на землі.

Ну, а Попелюшка стала як слюсар у запої,

А я як макет для рукопашного бою.

Потім вона матюком сказала погане

І скрилася вдалину на мітлі.

Зникла вдалину на мітлі…

Зникла вдалину на мітлі…

Зникла вдалину на мітлі…