Город в пробках - Сергей Трофимов

Город встал, движенье сдохло,

Где-то там «Газель» заглохла:

Вариантов нет, сижу курю.

Джип разлегся на подвеске,

Шлю знакомым СМСки:

Ждать не стоит, буду к декабрю.

Вот бы сейчас очутиться в Ницце,

Полюбоваться морской волной

С девушкой, что подвела ресницы

В «Ауди», рядом со мной.

Как это странно всегда:

Вроде бы взрослые люди,

А в голове ерунда,

Мечтаем как дети о чуде.

Па-ра-ра-ра-рам, па-рам, пам-пам.

Мечтаем как дети о чуде.

Мечтаем как дети о чуде...

Девушке уже не к спеху

По делам куда-то ехать,

Впрочем, с этим можно обождать.

У нее и так всё гладко:

Любит муж, и жизнь в достатке —

Всё бы так, но сердцу не солгать.

Ей бы хотелось вернуться в детство,

В домик с рябиною у ворот

К мальчику, жившему по соседству...

Может, он все ещё ждёт?

Как это странно всегда:

Вроде бы взрослые люди,

А в голове ерунда,

Мечтаем как дети о чуде.

Па-ра-ра-ра-рам, па-рам, пам-пам.

Мечтаем как дети о чуде.

Мечтаем как дети о чуде...

«Бентли», «Жигули», «Тойоты» —

Как промасленные шпроты

Жмутся в тесноте бетонных трасс.

В них шофёры, пассажиры —

Пленники стального мира

Ждут своей пощады битый час.

Вот бы построить волшебный город,

Время с гармонией подружить —

Чтобы был каждый кому-то дорог,

И не опаздывал жить.

Как это странно всегда:

Вроде бы взрослые люди,

А в голове ерунда,

Мечтаем как дети о чуде.

Па-ра-ра-ра-рам, па-рам, пам-пам.

Мечтаем как дети о чуде.

Мечтаем как дети о чуде...

Місто встало, рух здох,

Десь там «Газель» затихла:

Варіантів немає, сиджу курю.

Джип розлігся на підвісці,

Шлю знайомим СМСки:

Чекати не варто, буду до грудня.

От якби зараз опинитися в Ніцці,

Помилуватися морською хвилею

З дівчиною, що підвела вії

В "Ауді", поруч зі мною.

Як це дивно завжди:

Начебто дорослі люди,

А в голові нісенітниця,

Мріємо, як діти про диво.

Па-ра-ра-ра-рам, пара-рам, пам-пам.

Мріємо, як діти про диво.

Мріємо як діти про чудо...

Дівчині вже не спішно

У справах кудись їхати,

Втім, із цим можна почекати.

У неї і так все гладко:

Любить чоловік, і життя в достатку

Все б так, але серцю не збрехати.

Їй хотілося б повернутися в дитинство,

У будиночок з горобиною біля воріт

До хлопчика, який жив по сусідству...

Може, він все ще чекає?

Як це дивно завжди:

Начебто дорослі люди,

А в голові нісенітниця,

Мріємо, як діти про диво.

Па-ра-ра-ра-рам, пара-рам, пам-пам.

Мріємо, як діти про диво.

Мріємо як діти про чудо...

«Бентлі», «Жигулі», «Тойоти»

Як промаслені шпроти

Тиснуться в тісноті бетонних трас.

У них шофери, пасажири

Бранці сталевого світу

Чекають своєї пощади бита година.

Ось би побудувати чарівне місто,

Час з гармонією подружити

Щоб був кожен комусь дорогий,

І не спізнювався жити.

Як це дивно завжди:

Начебто дорослі люди,

А в голові нісенітниця,

Мріємо, як діти про диво.

Па-ра-ра-ра-рам, пара-рам, пам-пам.

Мріємо, як діти про диво.

Мріємо як діти про чудо...