Снегири - Сергей Трофимов

За окошком снегири

Греют куст рябиновый,

Наливные ягоды рдеют на снегу.

Я сегодня ночевал

С женщиной любимою

Без которой дальше жить

Просто не могу.

Я сегодня ночевал

С женщиной любимою

Без которой дальше жить

Просто не могу.

У меня своя семья

Жизнь давно очерчена,

Но себя не обмануть сколько не хитри.

С этой женщиною я

Словно небом венчанный

И от счастья своего пьяный до зари.

С этой женщиною я

Словно небом венчанный

И от счастья своего пьяный до зари.

Я смотрю в её глаза

Словно в море синее

И прощаясь у дверей обнимаю вновь.

А рябина на снегу

Плачет белым инеем

как продрогшая моя поздняя любовь.

А рябина на снегу

Плачет белым инеем

как продрогшая моя поздняя любовь.

За окошком снегири

Греют куст рябиновый,

Наливные ягоды рдеют на снегу.

Я сегодня ночевал

С женщиной любимою

без которой дальше жить

Просто не могу.

Я сегодня ночевал

С женщиной любимою

без которой дальше жить

Просто не могу.

Без которой дальше жить

Просто не могу.

За вікном снігурі

Гріють кущ горобиновий,

Наливні ягоди рудіють на снігу.

Я сьогодні ночував

Із жінкою коханою

Без якої далі жити

Просто не можу.

Я сьогодні ночував

Із жінкою коханою

Без якої далі жити

Просто не можу.

У мене своя сім'я

Життя давно окреслене,

Але себе не обдурити скільки не хитри.

З цією жінкою я

Наче небом вінчаний

І від щастя свого п'яний до зорі.

З цією жінкою я

Наче небом вінчаний

І від щастя свого п'яний до зорі.

Я дивлюся в ее очі

Немов у море синє

І прощаючись у дверей обіймаю знову.

А горобина на снігу

Плаче білим інеєм

як продроглі моє пізнє кохання.

А горобина на снігу

Плаче білим інеєм

як продроглі моє пізнє кохання.

За вікном снігурі

Гріють кущ горобиновий,

Наливні ягоди рудіють на снігу.

Я сьогодні ночував

Із жінкою коханою

без якої далі жити

Просто не можу.

Я сьогодні ночував

Із жінкою коханою

без якої далі жити

Просто не можу.

Без якої далі жити

Просто не можу.