Я привык улыбаться людям - Сергей Трофимов

Пусть говорят, будто счастлив только глупец,

Что лишь в беде да напасти Божий венец,

И лишь в осеннем ненастье видит отраду мудрец.

Выходит, я – безнадежный, круглый дурак,

Поскольку счастлив безбожно и просто так,

Живу цветком придорожным небу бескрайнему в такт.

Я привык улыбаться людям как знакомым своим.

Счастье – это как торт на блюде, одному не справиться с ним.

Я привык улыбаться людям, и быть может вполне,

В час, когда я несчастлив буду, кто-то улыбнется мне.

Пусть говорят, что не стало верных друзей,

Что до обидного мало щедрых людей,

Что даже конь с пьедестала прыгнет за сотку рублей.

А я встречал бескорыстных верных во всем,

По-детски светлых и чистых в сердце своем,

Наверно, просто нам близко то, чем мы сами живем.

Я привык улыбаться людям как знакомым своим.

Счастье – это как торт на блюде, одному не справиться с ним.

Я привык улыбаться людям, и быть может вполне,

В час, когда я несчастлив буду, кто-то улыбнется мне.

Может, это смешно, может, это грешно, но

Я привык улыбаться людям как знакомым своим.

Счастье – это как торт на блюде, одному не справиться с ним.

Я привык улыбаться людям, и быть может вполне,

В час, когда я несчастлив буду, кто-то улыбнется мне.

Кто-то улыбнется мне, кто-то улыбнется мне.

Нехай кажуть, ніби щасливий лише дурень,

Що тільки в біді та напасти Божий вінець,

І лише в осінній негоді бачить втіху мудрець.

Виходить, я – безнадійний, круглий дурень,

Оскільки щасливий безбожно і просто так,

Живу квіткою придорожнім небу безкрайньому в такт.

Я звик усміхатися людям як знайомим своїм.

Щастя - це як торт на блюді, одному не впоратися з ним.

Я звик посміхатися людям, і може бути цілком,

Коли я нещасливий, хтось усміхнеться мені.

Нехай кажуть, що не стало вірних друзів,

Щодо образливого мало щедрих людей,

Що навіть кінь із п'єдесталу стрибне за сотню рублів.

А я зустрічав безкорисливих вірних у всьому,

По-дитячому світлих і чистих у серці своєму,

Напевно, просто нам близько те, чим ми живемо.

Я звик усміхатися людям як знайомим своїм.

Щастя - це як торт на блюді, одному не впоратися з ним.

Я звик посміхатися людям, і може бути цілком,

Коли я нещасливий, хтось усміхнеться мені.

Може, це смішно, може, це грішно, але

Я звик усміхатися людям як знайомим своїм.

Щастя - це як торт на блюді, одному не впоратися з ним.

Я звик посміхатися людям, і може бути цілком,

Коли я нещасливий, хтось усміхнеться мені.

Хтось усміхнеться мені, хтось усміхнеться мені.