Запричитала мать - Сергей Трофимов

Запричитала мать, заголосила:

Сыночку милому семь лет тюрьмы,

Вагон столыпинский по всей России

Повёз парнишечку до Колымы.

Конвой натасканный гремел затвором,

Овчарки скалились на кандалы,

А над этапами угрюмый ворон

Кружился вестником большой беды.

Тоска-кручинушка на сердце раной

И не избыть её уже вовек,

Парнишка глупенький из-под охраны

На зорьке утренней ушёл в побег.

Ах, воля-волюшка, земля сырая,

Кому спасение, кому покой.

А в небе радуга вратами рая

Горит над бездною беды людской.

Заголосила мати, заголосила:

Синочку милому сім років в'язниці,

Вагон столипінський по всій Росії

Повіз хлопчину до Колими.

Конвой натягнутий гримів затвором,

Вівчарки скелялися на канди,

А над етапами похмурий ворон

Кружився вісником великого лиха.

Туга-кручинушка на серце раною

І не вибути її вже повік,

Хлопчина дурненький з-під охорони

На зірці ранкової пішов у втечу.

Ах, воля-волюшка, земля сира,

Кому порятунок, кому спокій.

А в небі веселка брамою раю

Горить над безоднею лиха людського.