В карманах у жигана - Сергей Трофимов

В карманах у жигана гуляет волный ветер,

И трёт худую ляжку семизарядный ствол.

И при таком раскладе холодный хмурый вечер

Срулил на криминальный произвол.

А фраера гуляют, шуршат наличной массой,

Барыги разгружают лопатники крестьян.

И при таком раскладе, презрев в душе опасность,

Пошёл на дело молодой Жиган.

В толпе он выбрал даму богатого подбору

И, требуя наличность, достал с кармана ствол.

А дама оказалась женою прокурора

И блядское имела естество.

Она ему сказала: «Давайте без эксцессов.

Я вам отдам наличность, но после, стало быть.

Чтоб избежать в дальнейшем судебного процесса,

Извольте в эту ночь меня любить».

Над городом порочным луна туман месила,

И в зябкой подворотне орал бездомный кот.

А в доме прокурора Жиган, собравшись с силой,

Имел уже двенадцатый подход.

Наутро похудевший до детского размера,

Всем сердцем презирая сей жизни балаган,

С подорванным здоровьем, с растоптанною верой,

Шатаясь брёл по улице Жиган.

У кишенях у жигана гуляє хвильний вітер,

І тре худу стегна семизарядного ствола.

І при такому розкладі холодний похмурий вечір

Скерував на кримінальне свавілля.

А фрайєра гуляють, шарудять готівкою,

Бариги розвантажують лопатники селян.

І при такому розкладі, незважаючи на душу небезпеку,

Пішов на справу молодий Жиган.

У натовпі він вибрав даму багатого підбору

І, вимагаючи готівку, дістав із кишені ствол.

А жінка виявилася дружиною прокурора

І блядське мала єство.

Вона сказала: «Давайте без ексцесів.

Я вам віддам готівку, але після, отже.

Щоб уникнути в подальшому судовому процесі,

Дозвольте цієї ночі мене любити».

Над містом порочним місяць туман місила,

І в зябкою підворітті кричав бездомний кіт.

А в будинку прокурора Жиган, зібравшись із силою,

Мав уже дванадцятий підхід.

Вранці схудлий до дитячого розміру,

Всім серцем зневажаючи цього життя балаган,

З підірваним здоров'ям, з розтоптаною вірою,

Хитаючись брел по вулиці Жиган.