Умничка - Сергей Трофимов

Музыкой твоей грусти

Тихо прозвучит ночь.

Ты разлуку в дом впустишь

И к утру прогонишь прочь...

Я, наверно, у тебя по жизни вечный странник,

Но в конце пути всегда возвращаюсь к тебе.

Умничка моя, ласковая умничка.

Как я без тебя жил бы на земле?

Умничка моя, ласковая умничка.

Солнышко весны в хмуром феврале.

Ты одна добром меришь,

Всё что прожито мной.

Ты в меня ещё веришь,

Как уже никто другой...

Если я пришёл на эту землю встретить Бога,

Я его нашёл, наверное, только в тебе.

Умничка моя, ласковая умничка.

Как я без тебя жил бы на земле?

Умничка моя, ласковая умничка.

Солнышко весны в хмуром феврале.

Музикою твого смутку

Тихо пролунає ніч.

Ти розлуку в будинок впустиш

І до ранку проженеш геть...

Я, мабуть, у тебе вічний вандрівник,

Але наприкінці шляху завжди повертаюсь до тебе.

Розумниця моя, ласкава розумничка.

Як я без тебе жив би на землі?

Розумниця моя, ласкава розумничка.

Сонечко весни в похмурому лютому.

Ти одна добром міряєш,

Все, що прожито мною.

Ти в мене ще віриш,

Як уже ніхто інший...

Якщо я прийшов на цю землю зустріти Бога,

Я знайшов його, мабуть, тільки в тобі.

Розумниця моя, ласкава розумничка.

Як я без тебе жив би на землі?

Розумниця моя, ласкава розумничка.

Сонечко весни в похмурому лютому.