Третий лишний - Сергей Трофимов

Не смотря на внешность дали мне немного,

Видно ныли зубы у судьи.

Ты мне говорила про любовь до гроба

И шептала тихо: «Приходи».

Ах, Клава,

Помню, как твой голос становился тише,

Как слеза с ресницы сорвалась.

Припев:

Так скажи мне, Клава,

Как же это вышло,

Ну, как же ты меня не дождалась?

В братском коллективе я вникал в понятья,

Руки привыкали к топору.

А ночами грезил, как в байковом халате

Ты мне варишь кофе поутру.

Ах, Клава!

А потом фортуна развернула дышло —

На меня амнистия пришлась.

Припев:

Так скажи мне, Клава,

Как же это вышло,

Ну, как же ты меня не дождалась?

Я пришёл красивый, я пришёл нарядный

При цветах с коробкою конфет.

А ко мне навстречу вышел хмурый дядя,

Заслонив плечами белый свет.

Ах, Клава!

Ну, я, конечно, понял, кто тут третий лишний

И моя натура взорвалась.

Припев:

Так скажи мне, Клава,

Как же это вышло,

Ну, как же ты меня не дождалась?

А за меня болело целых три подъезда,

Но у дяди был тяжёлый вес.

Пару раз он левой мне удачно съездил,

Словно втиснул под кузнечный пресс.

Ах, Клава!

А потом сверкнула ядерная вспышка

И душа куда-то понеслась.

Припев:

Так скажи мне, Клава,

Как же это вышло,

Ну, как же ты меня не дождалась?

Ну, я конечно, сдюжил и частично выжил,

Через месяц выпишут домой.

И своей судьбою в общем не обижен,

Ведь Клавдия опять живёт со мной.

И своей судьбою в общем не обижен,

Ведь Клавдия опять живёт со мной.

Незважаючи на зовнішність дали мені трохи,

Видно нили зуби у судді.

Ти мені говорила про любов до труни

І шепотіла тихо: «Приходь».

Ах, Клаво,

Пам'ятаю, як твій голос ставав тихішим,

Як сльоза з вії зірвалася.

Приспів:

Так скажи мені, Клаво,

Як це вийшло,

Ну, як ти мене не дочекалася?

У братському колективі я вникав у поняття,

Руки звикали до сокири.

А ночами мріяв, як у байковому халаті

Ти мені вариш каву вранці.

Ах, Клаво!

А потім фортуна розгорнула дишло

На мене амністія припала.

Приспів:

Так скажи мені, Клаво,

Як це вийшло,

Ну, як ти мене не дочекалася?

Я прийшов гарний, я прийшов ошатний

При квітах із коробкою цукерок.

А ко мені назустріч вийшов похмурий дядько,

Затуливши плечима біле світло.

Ах, Клаво!

Ну, я, звісно, ​​зрозумів, хто тут третій зайвий

І моя натура вибухнула.

Приспів:

Так скажи мені, Клаво,

Як це вийшло,

Ну, як ти мене не дочекалася?

А за мене боліло аж три під'їзди,

Але у дядька була важка вага.

Пару разів він лівий мені вдало з'їздив,

Неначе втиснув під ковальський прес.

Ах, Клаво!

А потім блиснув ядерний спалах

І душа кудись помчала.

Приспів:

Так скажи мені, Клаво,

Як це вийшло,

Ну, як ти мене не дочекалася?

Ну, я конечно, здужив і частково вижив,

За місяць випишуть додому.

І своєю долею в загально не скривджений,

Адже Клавдія знову живе зі мною.

І своєю долею в загально не скривджений,

Адже Клавдія знову живе зі мною.