Судьба - Сергей Трофимов

На этом скоке я сорвал немалый куш

И лёг на дно покуда не утихнет шухер.

И заповедная непуганная глушь

Меня узнала, как геолога Андрюху.

Провинциальная кипучая тоска

Меня опутывала словно паутина.

И чтоб развеяться от этого слегка,

Я познакомился с буфетчицею Ниной.

Припев:

Судьба моя — змеюка подколодная

Ужалит в тот момент, когда её не ждёшь.

Хоть я играл краплёною колодою

Пропал, ей Богу, не за грошь.

Ах, Нина, Ниночка, колечки, кружева

Глаза, как северное дымчатое небо

На людях кроткая, как верная жена,

А по ночам, как расшалившаяся ведьма.

И как-то раз сомлев от баньки и любви

С душой сверкающей, как новые калоши

Как говорил один мой кореш «сэ-ля-ви»

Я ей сказал кто я, и где зарыты гроши.

Припев:

Судьба моя — змеюка подколодная

Ужалит в тот момент, когда её не ждёшь.

Хоть я играл краплёною колодою

Пропал, ей Богу, не за грошь.

На утро граждане в коротких пиджаках

Мне предъявили государственные ксивы.

И я с манжетами стальными на руках

Годков на пять простился с вольною Россией.

Ах, Нина, Ниночка, ошибочка моя.

Вы там начальниках, а я сижу на киче,

Но я простил Вас, и обиды не тая,

От всей души желаю счастья в жизни личной.

Припев:

Судьба моя — змеюка подколодная

Ужалит в тот момент, когда её не ждёшь.

Хоть я играл краплёною колодою

Пропал, ей Богу, не за грошь.

Пропал, ей Богу, не за грошь.

Пропал, ей Богу, не за грошь…

На цьому скоку я зірвав чималий куш

І ліг на дно, поки не вщухне шухер.

І заповідна нелякана глушина

Мене дізналася як геолога Андрюху.

Провінційна кипуча туга

Мене обплутувала ніби павутиння.

І щоб розвіятися від цього злегка,

Я познайомився з буфетницею Ніною.

Приспів:

Доля моя — зміюка підколодна

Ужалить в той момент, коли її не чекаєш.

Хоч я грав кропленою колодою

Пропав, їй Богу, не за гріш.

Ах, Ніна, Ніночка, кільця, мережива

Очі, як північне димчасте небо

На людях лагідна, як вірна дружина,

А по ночах, як відьма, що розпустилася.

І якось сомлівши від баньки і любові

З душею блискучою, як нові калоші

Як казав один мій кореш «се-ля-ві»

Я їй сказав хто я, і де закопані гроші.

Приспів:

Доля моя — зміюка підколодна

Ужалить в той момент, коли її не чекаєш.

Хоч я грав кропленою колодою

Пропав, їй Богу, не за гріш.

На ранок громадяни в коротких піджаках

Мені надали державні ксиви.

І я з манжетами сталевими на руках

Річків на п'ять попрощався зі вільною Росією.

Ах, Ніно, Ніночко, помилочко моя.

Ви там начальники, а я сиджу на кічі,

Але я простив Вас,і образи не тая,

Від душі бажаю щастя в особистому житті.

Приспів:

Доля моя — зміюка підколодна

Ужалить в той момент, коли її не чекаєш.

Хоч я грав кропленою колодою

Пропав, їй Богу, не за гріш.

Пропав, їй Богу, не за гріш.

Пропав, їй Богу, не за гроші...