Сегодня в городе моем...(посвящается А.С.) - Сергей Трофимов

Сегодня в городе моём тоска.

С утра закрыты казино и клубы,

И воет ветер в водосточных трубах,

Вдыхая с улицы седые облака.

От упоенья этой музыкой, слегка

О жесть свои поранив губы…

Сегодня я к себе гостей не жду.

Мой город скрылся за густым туманом.

И запил друг, который лучший самый,

А я не в силах разделить его беду…

И вроде, бывшая всё время на виду,

Так быстро постарела мама…

В такие дни приходится признаться,

Что как бы ни благоволил мой век,

Всё меньше адресов,

Где я могу остаться,

Не заплатив за ужин и ночлег.

Всё меньше адресов,

Где я могу остаться,

Не заплатив за ужин и ночлег.

Сегодня в городе моём печаль

От ощущенья неземной свободы.

Как будто распахнулись двери небосвода,

Но на земле ещё так многого мне жаль…

И я смотрю в обетованную мне даль,

Не зная выхода и входа.

В такие дни приходится признаться,

Что как бы ни благоволил мой век,

Всё меньше адресов,

Где я могу остаться,

Не заплатив за ужин и ночлег.

Всё меньше адресов,

Где я могу остаться,

Не заплатив за ужин и ночлег.

В такие дни приходится признаться,

Что как бы ни благоволил мой век,

Всё меньше адресов,

Где я могу остаться,

Не заплатив за ужин и ночлег.

Всё меньше адресов,

Где я могу остаться,

Не заплатив за ужин и ночлег.

Не заплатив за ужин и ночлег.

Не заплатив за ужин и ночлег.

Сьогодні в місті моєму туга.

З ранку закриті казино та клуби,

І виє вітер у водостічних трубах,

Вдихаючи з вулиці сиві хмари.

Від захвату цією музикою, злегка

Жесть свої поранивши губи…

Сьогодні я до себе гостей не чекаю.

Моє місто втекло за густим туманом.

І запив друг, який найкращий,

А я не в силах розділити його лихо...

І начебто, що була весь час на виду,

Так швидко постаріла мама.

У такі дні доводиться зізнатися,

Що як би не благоволило моє століття,

Все менше адрес,

Де я можу залишитися,

Не заплативши за вечерю і ночівлю.

Все менше адрес,

Де я можу залишитися,

Не заплативши за вечерю і ночівлю.

Сьогодні в місті моєму сум

Від відчуття неземної свободи.

Наче відчинилися двері небосхилу,

Але на землі ще так багато чого мені шкода…

І я дивлюся в обетовану мені далечінь,

Не знаючи виходу і входу.

У такі дні доводиться зізнатися,

Що як би не благоволило моє століття,

Все менше адрес,

Де я можу залишитися,

Не заплативши за вечерю і ночівлю.

Все менше адрес,

Де я можу залишитися,

Не заплативши за вечерю і ночівлю.

У такі дні доводиться зізнатися,

Що як би не благоволило моє століття,

Все менше адрес,

Де я можу залишитися,

Не заплативши за вечерю і ночівлю.

Все менше адрес,

Де я можу залишитися,

Не заплативши за вечерю і ночівлю.

Не заплативши за вечерю і ночівлю.

Не заплативши за вечерю і ночівлю.