Сантехник - Сергей Трофимов

Сизокрылый сантехник Егоров

Снизошел до меня поутру

Чтоб избавить клозет

От засоров и проделать в клоаке дыру.

От него исходило сиянье

И струилася в мир благодать

И, наверно в своё оправданье

Я велел ему водки подать.

Он поднял запотевшую стопку,

Оттопырив мизинец кривой

И плеснул содержимое в глотку,

По-славянски мотнув головой.

И ломая мундштук папиросы,

Не сводя с меня праведных глаз

Озадачил наивным вопросом —

Как, мол, вышло такое у вас.

А я ему отвечал, заикаясь,

Дескать — ходим порой по нужде.

И сливаем по-варварски, каюсь,

Всё что в пищу негодно уже.

А еще я в сортире ночами

Перечитывал Горького «Мать».

И клозет испоганил бычками,

Не умея с собой совладать.

Он внимал моему откровенью

Как Герасим над бедной Муму.

Ну, а я, обуян вдохновеньем,

Исповедовал душу ему.

Говорил о знакомых-засранцах,

О любовницах с вечной нуждой

И о том, как однажды во Франции

Стырил лифчик у немки одной.

Я рыдал, что хотел стать героем,

Но с одышкой героем не стать,

Что до свадьбы был первыи плейбоем,

А теперь стал плебею подстать.

Что с годами во внешности Леля

Всё видней иорданский анфас.

И жена потихонько наглеет,

Как арабы у сектора Газ.

Он вздохнул и ушел в непогоду,

Величав и лучист как Грааль,

А в клозете струилися воды,

Унося моё прошлое вдаль.

Ну, а я, из дерьма возродившись,

Устремленный к сиянью небес.

Оду пел о ниспосланных свыше

Сизокрылых архангелах ДЭЗ.

Сизокрилий сантехнік Єгоров

Зійшов до мене вранці

Щоб позбавити клозету

Від засмічень і зробити в клоаку дірку.

Від нього виходило сяйво

І струїлась у світ благодать

І, мабуть, у своє виправдання

Я наказав йому горілки подати.

Він підняв запітнілу стопку,

Відстовбуривши мізинець кривий

І хлюпнув вміст у ковтку,

По-слов'янськи хитнувши головою.

І ламаючи мундштук цигарки,

Не зводячи з мене праведних очей

Здивував наївним питанням —

Як, мовляв, вийшло таке у вас.

А я му відповідав, заїкаючись,

Мовляв — ходимо часом по потребі.

І зливаємо по-варварськи, каюся,

Все що в їжу вже негідно.

А ще я в сортирі ночами

Перечитував Горького "Мати".

І клозет споганив бичками,

Не вміючи з собою впоратися.

Він уважав моє одкровення

Як Герасим над бідною Муму.

Ну, а я, опанований натхненням,

Сповідав душу йому.

Говорив про знайомих-засранців,

Про коханки з вічною злиднями

І про том, як одного разу у Франції

Стирав ліфчик у німкені однієї.

Я ридав, що хотів стати героєм,

Але з задишкою героєм не стати,

Що до весілля був першим плейбоєм,

А тепер став плебею підстати.

Що з роками у зовнішності Леля

Все видніше йорданський анфас.

І дружина помалу нахабніє,

Як араби у сектора Газ.

Він зітхнув і пішов у непогоду,

Величав і лучист як Грааль,

А в клозеті струїлися води,

Забираючи моє минуле вдалину.

Ну, а я, з лайна відродившись,

Спрямований до сяйви небес.

Оду співав про посланих згори

Сизокрилі архангели ДЕЗ.