Притча - Сергей Трофимов

Как-то я шел и думал,

Мыслями вознесясь,

Сколько же стало шума,

Рвущего с небом связь.

Сбились на «сунь» и «высунь»

Вечные «инь» и «янь»,

Полюс магнитный съехал в Сызрань,

В общем, делишки-то дрянь.

Эх, кабы не масоны

И прочие враги,

Мы б по своим фасонам

Сделали мир другим.

Чтоб по уму одежка,

Чтоб по таланту спрос,

Чтоб поднимался понемножку

Общий духовный рост.

Чтобы всегда по правде,

Чтоб на благо всех,

Чтоб воспевали барды

Власти родной успех.

Чтобы по Сеньке шапка,

По моряку весло,

Чтоб жили граждане в достатке

Всем олигархам назло.

Шел я и видел дали,

Полные светлых сил,

Но на шлепок фекалий

Все-таки наступил.

Вот как оно жестоко

Жизнь поучает впредь —

Даже радея о высоком,

По ноги надо смотреть.

Якось я ішов і думав,

Думками піднявшись,

Скільки ж стало шуму,

Рвучого з небом зв'язок.

Збилися на «сунь» та «висунь»

Вічні «інь» і «янь»,

Полюс магнітний з'їхав у Сизрань,

Загалом, справи погань.

Ех, якби не масони

І інші вороги,

Ми за своїми фасонами

Зробили світ іншим.

Щоб за розумом одяг,

Щоб по таланту попит,

Щоб піднімався потроху

Загальне духовне зростання.

Щоб завжди по правді,

Щоб на благо всіх,

Щоб оспівували барди

Влада – рідний успіх.

Щоб по Сеньці шапка,

По моряку весло,

Щоб жили громадяни в достатку

Всім олігархам на зло.

Ішов я і бачив дали,

Повні світлих сил,

Але на шлепок фекалій

Все-таки настав.

Ось як воно жорстоко

Життя повчає надалі—

Навіть радея про високий,

По ноги треба дивитися.