Посвящение поэту - Сергей Трофимов

У поэта душа высока,

Как орбита космических станций.

У поэта дырявый карман

И расходы жены на семью.

Сын поэта — фанат ЦСКА.

И от гула футбольных трансляций

Муза-сволочь свалила в туман,

Не оставив визитку свою.

Для домашних он — тихий садист

С диким взглядом врача-акушера,

Хоть бы в доме ножи наточил,

Хоть бы гвоздь вколотил в табурет.

Вон у Люськи сосед — онанист

На эротике сделал карьеру,

Ты б хоть педикам хит настрочил,

Но куда там — серьёзный поэт.

А на днях у поэта в гостях

Был прозаик Эжен Несознанской.

Кушал водку и горько рыдал

О святой православной Руси.

А потом матерился, крестясь,

Стукнул тёщу селёдкой исландской

И под жуткий семейный скандал

Был отправлен домой на такси.

Ах, какая же, право, тоска

В человеке искать бесконечность

И терзать благозвучный минор,

Задыхаясь в казённой петле.

Но вонзается в небо строка.

Заставляя угрюмую вечность,

Обратить на мгновенье свой взор

К вопиющей от боли земле.

У поэта душа высока…

У поета душа висока,

Як орбіта космічних станцій.

У поета дірява кишеня

І витрати дружини на сім'ю.

Син поета - фанат ЦСКА.

І від гулу футбольних трансляцій

Муза-сволота звалила в туман,

Не залишивши візитівку свою.

Для домашніх він— тихий садист

З диким поглядом лікаря-акушера,

Хоч би в будинку ножі наточив,

Хоч би цвях забив у табурет.

Он у Люські сусід — онаніст

На еротиці зробив кар'єру,

Ти б хоч педикам хіт налаштував,

Але куди там — серйозний поет.

А на днях у поета в гостях

Був прозаїк Ежен Несознанський.

Кушував горілку і гірко ридав

Про святу православну Русь.

А потім матюкався, хрестячись,

Стукнув тещу оселедцем ісландським

І під жахливий сімейний скандал

Був відправлений додому на таксі.

Ах, яка, право, туга

У людині шукати нескінченність

І терзати милозвучний мінор,

Задихаючись у казённой петлі.

Але встромляється в небо рядок.

Примушуючи похмуру вічність,

Звернути на мить свій погляд

До кричущої від болю землі.

У поета душа висока…