Первый день весны - Сергей Трофимов

Свет, день, меняя свой тон,

Звучали в прозрачной легкости льда.

Был день, звонил телефон,

На кухне текла из крана вода.

Давних дней неясный всполох

Чем же объяснить?

Отчего он мне так дорог,

Первый день весны?

Был день, простые слова,

В которых застыли время и свет.

Твой смех, звучащий едва

Сквозь серую россыпь прожитых лет.

И еще глаза бездонной,

Синей глубины,

Что смотрели так влюблено

В первый день весны.

Как же просто и чудесно

Было нам на кухне тесной

Жить с весенним солнцем в унисон.

И любовь казалась вечной,

И душа была беспечной

И святой как детский сладкий сон.

И пускай в бескрайней Лете канут наши сны,

Я когда-то жил на свете

В первый день весны.

В первый день весны.

В первый день весны.

В первый день весны…

Світло, день, міняючи свій тон,

Звучали в прозорій легкості льоду.

Був день, дзвонив телефон,

На кухні текла з крана вода.

Давніх днів неясний сполох

Чим же пояснити?

Чому він мені так дорогий,

Перший день весни?

Був день, прості слова,

У яких застигли час і світло.

Твій сміх, що звучить ледве

Крізь сірі розсипи прожитих років.

І ще очі бездонної,

Синій глибини,

Що дивилися так закохано

У перший день весни.

Як просто й чудово

Було нам на кухні тісною

Жити з весняним сонцем в унісон.

І любов здавалася вічною,

І душа була безтурботною

І святий як дитячий солодкий сон.

І нехай у безкрайній Літі кануть наші сни,

Я колись жив на світі

У перший день весни.

У перший день весни.

У перший день весни.

У перший день весни…