Первая любовь - Сергей Трофимов

Помнит ночь и метель, как тогда мне хотелось

Опоздать на последний трамвай

Воротиться в твой дом, извинившись за смелость,

И остаться на кухне пить чай

Воротиться в твой дом, извинившись за смелость,

И остаться на кухне пить чай

Я б улыбкой твоей мог тайком любоваться

И тонуть в бирюзовых глазах

Ты бы всё поняла и смогла догадаться

О несказанных мною словах

Ты бы всё поняла и смогла догадаться

О несказанных мною словах

Проигрыш.

Мы могли б до утра у окна целоваться,

Только я оробел, как назло

Почему-то в любви, что приходит в пятнадцать,

Очень мало, кому повезло

Почему-то в любви, что приходит в пятнадцать,

Очень мало, кому повезло,

А трамвай всё катил прямо в снежные реки,

Я с досады ревел, как дурной

И не ведал, не знал, что той ночью навеки

Моё детство прощалось со мной

Со мной…

Пам'ятає ніч і хуртовина, як тоді мені хотілося

Запізнитися на останній трамвай

Повернутись у твій будинок, вибачившись за сміливість,

І лишитися на кухні пити чай

Повернутись у твій будинок, вибачившись за сміливість,

І лишитися на кухні пити чай

Я б усмішкою твоєю міг потай милуватися

І тонути в бірюзових очах

Ти би все зрозуміла і змогла здогадатися

Про несказанні мною слова

Ти би все зрозуміла і змогла здогадатися

Про несказанні мною слова

Програш.

Ми могли б до ранку біля вікна цілуватися,

Тільки я обробив, як на зло

Чомусь у любові, що приходить у п'ятнадцять,

Дуже мало, кому пощастило

Чомусь у любові, що приходить у п'ятнадцять,

Дуже мало, кому пощастило,

А трамвай все котив прямо в сніжні річки,

Я з досади ревів, як поганий

І не знав, не знав, що тієї ночі навіки

Моє дитинство прощалося зі мною

Зі мною…