Отче Серафиме - Сергей Трофимов

Лето жаркое, поле боя, а над полем поверх огня

Небо стелется голубое, приоткрытое для меня.

Что-то лязгает по соседству, прорезая снарядов стон,

А в груди моей возле сердца — 9 граммов, как 9 тонн.

Припев:

Кличет мое имя стая воронья.

Отче Серафиме — заступи меня.

Перебили нас, постреляли, разорвали на сто частей,

Чтобы нашу смерть показали в свежем выпуске новостей.

И какой-нибудь сивый мерин,, вздымая грудь.

Вам, Иванами Бог отмерил исключительный русский путь.

Припев:

Кличет мое имя стая воронья.

Отче Серафиме — заступи меня.

Я лежу один в поле бранном среди пыльного ковыля,

И смертельную мою рану студит мать и сыра земля.

И никто поди не узнает за какой за такой расклад

Во седой степи помирает Есаул с позывным Сармат.

Припев:

Кличет мое имя стая воронья.

Отче Серафиме — заступи меня.

Літо жарке, поле бою, а над полем поверх вогню

Небо стелиться блакитне, відкрите для мене.

Щось брязкає по сусідству, прорізуючи снарядів стогін,

А в груди моїй біля серця — 9 грамів, як 9 тонн.

Приспів:

Зве моє ім'я зграя вороння.

Отче Серафимі — заступи мене.

Перебили нас, постріляли, розірвали на сто частин,

Щоб нашу смерть показали у свіжому випуску новин.

І якийсь сивий мерин, здіймаючи груди.

Вам, Іванами, Бог відміряв винятковий російський шлях.

Приспів:

Зве моє ім'я зграя вороння.

Отче Серафимі — заступи мене.

Я лежу один у поле лайці серед запорошеної ковили,

І смертну мою рану студить мати і сира земля.

І хто, мабуть, не дізнається за який за такий розклад

У сивому степу помирає Осаул із позивним Сарматом.

Приспів:

Зве моє ім'я зграя вороння.

Отче Серафимі — заступи мене.