Остров по имени «счастье» - Сергей Трофимов

Когда на душе полуночный сплин

Устало поёт в до-диез-миноре,

И нечем платить за кредит доверья

Святым небесам.

Представьте себе хоть на миг один,

Что вся наша жизнь — это просто море,

И, значит, пора на скрипучих реях

Поднять паруса.

Пускай за кормой в белой пене дней

Забудется сон золотой лагуны,

Где всё было вскользь, невпопад, нелепо

И, в общем, зазря.

Вдали от земли во сто крат видней,

Зачем рисковать ненадёжной шхуной,

И как тяжело нас, порой,

Тянули ко дну якоря.

Припев:

Было ли, не было плаванье верным,

Время покажет потом.

Волны сомнений с ветрами разлуки —

Пусть, лишь бы сдюжили снасти.

Лишь бы под небом спасительной твердью

Встретился в море шальном.

Еле заметный, почти позабытый

Маленький остров по имени «Счастье».

Оставшимся ждать помаши рукой,

Навряд ли ты к ним возвратишься снова

В размеренный быт и привычный траверз

Портовой тоски.

Им не объяснить, что такой покой

Порою ужаснее шторма любого,

А звёзды в ночи и родней и ближе,

Чем все маяки.

Припев:

Было ли, не было плаванье верным,

Время покажет потом.

Волны сомнений с ветрами разлуки —

Пусть, лишь бы сдюжили снасти.

Лишь бы под небом спасительной твердью

Встретился в море шальном.

Еле заметный, почти позабытый

Маленький остров по имени «Счастье».

Было ли, не было плаванье верным,

Время покажет потом.

Волны сомнений с ветрами разлуки —

Пусть, лишь бы сдюжили снасти.

Лишь бы под небом спасительной твердью

Встретился в море шальном.

Еле заметный, почти позабытый

Маленький остров по имени «Счастье».

Маленький остров по имени «Счастье».

Маленький остров по имени «Счастье».

Коли на душі північний сплін

Втомлено співає в до-діез-мінорі,

І ні чим платити за кредит довіри

Святим небесам.

Уявіть собі хоч на одну мить,

Що все наше життя — це просто море,

І, значить, час на скрипучих реях

Підняти вітрила.

Нехай за кормою в білій піні днів

Забудеться сон золотої лагуни,

Де все було мимохіть, невпопад, безглуздо

І, загалом, заздалегідь.

Вдалині від землі в сто крат видно,

Навіщо ризикувати ненадійною шхуною,

І як важко нас, часом,

Тягнули до дна якоря.

Приспів:

Було, чи не було плавання вірним,

Час покаже згодом.

Хвилі сумнівів з вітрами розлуки

Нехай, тільки би стримали снасті.

Лише би під небом рятівною твердю

Зустрівся в морі шаленому.

Ледве помітний, майже забутий

Маленький острів на ім'я «Щастя».

Ті, хто залишився чекати помахи рукою,

Навряд ти до них вернешся знову

В розмірний побут і звичний траверз

Портовий туги.

Їм не пояснити, що такий спокій

Часом гірше шторму будь-якого,

А зірки в ночі та ріднішої і ближчі,

Чим усі маяки.

Приспів:

Було, чи не було плавання вірним,

Час покаже згодом.

Хвилі сумнівів з вітрами розлуки

Нехай, тільки би стримали снасті.

Лише би під небом рятівною твердю

Зустрівся в морі шаленому.

Ледве помітний, майже забутий

Маленький острів на ім'я «Щастя».

Було, чи не було плавання вірним,

Час покаже згодом.

Хвилі сумнівів з вітрами розлуки

Нехай, тільки би стримали снасті.

Лише би під небом рятівною твердю

Зустрівся в морі шаленому.

Ледве помітний, майже забутий

Маленький острів на ім'я «Щастя».

Маленький острів на ім'я «Щастя».

Маленький острів на ім'я «Щастя».