Не моя вина - Сергей Трофимов

Не моя вина, что за семь морей

Улетают птицы по осени

Что потерян ключ, от входных дверей

Комуналки с кухней на три семьи.

Где в старинной комнате в три окна

Заливаясь светом жила весна

И сводил с ума, аромат любви

И с тобою нам было не до сна.

Я хотел тебе подарить весь мир

И носил из булочной шоколад

И джинса заношенная до дыр

Все жила посредством твоих заплат.

И диплом с отличием всей семьей

И пеленки всюду над головой

И казалось нам, что безумный мир

Не посмеет нас разлучить с тобой.

Только вышло так, что весенний свет

Расплескался походя по чуть-чуть

Вроде полон дом, только счастья нет

И душа к душе потеряла путь.

И подняв глаза к небу с проседью

Ни о чем его не попросим мы

Не моя вина, что за семь морей

Улетают птицы по осени.

Улетают птицы по осени…

Не моя вина, що за сім морів

Відлітають птахи по осені

Що втрачено ключ, від вхідних дверей

Комуналки з кухнею на три сім'ї.

Де в старовинній кімнаті в три вікна

Заливаючись світлом, жила весна

І зводив з розуму, аромат кохання

І з тобою нам було не досну.

Я хотів тобі подарувати весь світ

І носив із булочний шоколад

І джинса заношена до дір

Все жила за допомогою твоїх латок.

І диплом з відмінністю всією сім'єю

І пелюшки всюди над головою

І здавалося нам, що шалений світ

Не посміє нас розлучити з тобою.

Тільки вийшло так, що весняне світло

Розплескався походя по|трохи

Начебто сповнений будинок, тільки щастя немає

І душа до душі втратила шлях.

І піднявши очі до неба з сидою

Ні про що його не попросимо ми

Не моя вина, що за сім морів

Відлітають птахи восени.

Відлітають птахи восени…