Налоговый инспектор - Сергей Трофимов

Мне позвонили в дверь настойчиво,

И я открыл узнать, что это там.

Гляжу: стоит мужчина в золоте,

Затылком гладит потолок,

И говорит: «Я из налоговой,

Пришёл вас, дескать, оприходовать,

А если скроете доходы вы,

То вам за это светит срок».

Ну, я конечно сразу в панику,

Как пассажиры на Титанике:

Куда девать два телевизора

И холодильный агрегат.

А он стоит и улыбается

И надо мною возвышается,

И уходить не собирается,

Такой вот знаете ли гад.

Конечно власть теперь народная,

А значит злая и голодная,

Но как отдать родные, кровные,

Что нажил смерти вопреки.

Мы власть и так кормили вскладчину,

Как те обманутые вкладчики,

На чьи лаве госаппаратчики

Отгрохали особняки.

Но мне ж на зону нет резону-то,

Я ж не напрасно образованный,

А значит должен по закону я

Отдать последние гроши.

Или бежать к соседу в мафию,

Чтоб обеспечит биографию,

Но жить по их крутому графику

Не для моей больной души.

А он стоит такой уверенный,

Под уставной пиджак отмеренный,

Ну, как спугнёшь такого мерина,

Хоть ты по жизни не Ван Дамм.

И я сказал: «Давай по-доброму, а?

Разделим нажитое поровну,

А этим власть имущим боровам

Я даже клизмы не подам.

Он уходил, кляня коррупцию,

Ругая власть и конституцию

И уносил мою призумпцию

В деньгах народа США,

А я под водочку перцовою

Всё думал про визит налоговый,

Терзаясь фразой бестолковою:

«Россия — щедрая душа».

«Россия — щедрая душа»…

Мені зателефонували в двері наполегливо,

І я відкрив дізнатися, що це там.

Дивлюся: стоїть чоловік у золоті,

Потилицею гладить стеля,

І каже: «Я з податкової,

Прийшов вас, мовляв, оприбуткувати,

А якщо приховаєте доходи ви,

То вам за це світить термін».

Ну, я звичайно відразу в паніку,

Як пасажири на Титаніці:

Куди подіти два телевізори

І холодильний агрегат.

А він стоїть і посміхається

І наді мною височить,

І йти не збирається,

Такий ось знаєте гад.

Звичайно влада тепер народна,

А значить зла і голодна,

Але як віддати рідні, кровні,

Що нажив смерті всупереч.

Ми влада і так годували вскладчину,

Як ті обдурені вкладники,

На чиїй лаві держапаратники

Відбухали особняки.

Але мені ж на зону немає резону,

Я ж не даремно освічений,

А значить повинен за законом я

Віддати останні гроші.

Або бігти до сусіда в мафію,

Щоб забезпечити біографію,

Але жити за їх крутим графіком

Не для моєї хворої душі.

А стоить такий впевнений,

Під статутний піджак відміряний,

Ну, як злякаєш такого мерину,

Хоч ти по життя не Ван Дамм.

І я сказав: «Давай по-доброму, га?

Розділимо нажите порівну,

А цим владним келихам

Я навіть клізми не подам.

Він йшов, кляня корупцію,

Ругаючи владу та конституцію

І забирав мою призумпцію

У грошах народу США,

А я під горілку перцевою

Все думав про візит податковий,

Терзаючись фразою безглуздою:

"Росія щедра душа".

"Росія щедра душа"…