Моему другу - Сергей Трофимов

He понимаю, что со мной,

Но как-то постепенно

Я начинаю привыкать к войне

И за соседскою бедой

Мне главное, наверно,

Что смерть пришла сегодня не ко мне.

А на Руси в углу святом

Была икона «Спаса»

И Бог как мог людей своих хранил,

Но мы впустили зверя в дом

И это понял ясно,

Когда вчера я друга схоронил.

Припев:

От нашей жизни нынче на Руси

Становятся убийцами мальчишки,

И кто бы там чего ни голосил,

Но это слишком, мужики,

Ей-богу, слишком.

Мы в этой жизни все вконец

От денег ошалели.

Людская жадность — это как чума,

И наши души стали гнить

В позолоченном теле,

А в Божьем храме воцарилась тьма…

Сегодня все пошло вразнос:

И вера, и законы,

И даже власть — теперь уже не власть,

И горько, горько мне до слез,

Что нынче кон за коном

Лишь пиковая шваль ложиться в масть.

Припев:

От нашей жизни нынче на Руси

Становятся убийцами мальчишки,

И кто бы там чего ни голосил,

Но это слишком, мужики,

Ей-богу, слишком.

Что мы оставим после нас

В разрушенной Державе

Помимо злобы в этих пацанах?

Они же, видя нашу жизнь,

Себя считают вправе,

Жить на земле, забыв про Божий страх.

Но это МЫ, а не они

Ввели порядок новый,

Который НАМ теперь не по нутру,

И если не родит земля

Ни одного святого,

Откуда взяться на Земле добру?

Припев:

От нашей жизни нынче на Руси

Становятся убийцами мальчишки,

И кто бы там чего ни голосил,

Но это слишком, мужики,

Ей-богу, слишком.

И кто бы там чего ни голосил,

Но это слишком, мужики

Ей-богу, слишком…

Не розумію, що зі мною,

Але якось поступово

Я починаю звикати до війни

І за сусідським лихом

Мені головне, мабуть,

Що смерть прийшла сьогодні не мені.

А на Русі в куті святому

Була ікона «Спаса»

І Бог як міг людей своїх зберігав,

Але ми впустили звіра в будинок

І це зрозумів ясно,

Коли вчора я друга поховав.

Приспів:

Від нашого життя нині на Русі

Стають вбивцями хлопчаки,

І хто би там чого не голосив,

Але це занадто, мужики,

Їй-богу, занадто.

Ми в цьому житті все до кінця

Від грошей ошалели.

Людська жадібність — це як чума,

І наші душі стали гнити

У позолоченому тілі,

А в Божому храмі запанувала темрява…

Сьогодні все пішло врозріз:

І віра, і закони,

І навіть влада — тепер уже не влада,

І гірко, гірко мені до сліз,

Що нині кон за коном

Лише пікова шваль лягати в мість.

Приспів:

Від нашого життя нині на Русі

Стають вбивцями хлопчаки,

І хто би там чого не голосив,

Але це занадто, мужики,

Їй-богу, занадто.

Що ми залишимо після нас

У зруйнованій Державі

Крім злоби в цих пацанах?

Вони, бачачи наше життя,

Себе вважають вправі,

Жити на землі, забувши про Божий страх.

Але це МИ, а не вони

Ввели лад новий,

Який НАМ тепер не внутрішньо,

І якщо не народить земля

Жодного святого,

Звідки взятися на Землі добру?

Приспів:

Від нашого життя нині на Русі

Стають вбивцями хлопчаки,

І хто би там чого не голосив,

Але це занадто, мужики,

Їй-богу, занадто.

І хто би там чого не голосив,

Але це занадто, мужики

Їй-богу, занадто…