Минеты - Сергей Трофимов

Звать жену мою Клавдея,

Вместе скоро двадцать лет.

Для меня любовь — затея,

Для неё — постыдный бред.

Ей до секса дела нету,

Ей бы шмоток полон дом,

А я слышал про минеты,

Да не знаю что почём.

Наш завод акционерный

То есть всё давно продал.

Вот и я вагон фанеры

Как-то вечером урвал.

Объявленье дал в газете —

Дескать индивидуал

Продает в валютной смете

Дефицитный материал.

В общем выручил я баксы

За фанеру за мою.

Мне б к жене моей податься,

Дескать, всё равно пропью.

Но под действием рекламы

Эротических трусов

Я поехал за путаной

Для престижа взяв таксо.

Шеф довёз меня до точки,

Показав троих девах.

Ой вы, лакомы кусочки,

Мне б не сдрейфить впопыхах.

Выбрал я одну потолще

И поехали мы к ней —

Не узнала б только тёща

Об затее об моей.

Девка жалилась в дороге

На судьбинушку свою,

На детишек в Таганроге,

На разбитую семью.

Ну, а я, куда деваться,

Пожалел её с детьми —

Сунул ей с досады баксы,

На, мол, толстая, возьми.

Здесь большой морали нету,

Просто странный мы народ,

Вот не склеилось с минетом,

Но за то душа поёт.

Звати дружину мою Клавдея,

Разом незабаром двадцять років.

Для мене любов - затія,

Для неї — ганебне марення.

Їй до сексу справи немає,

Їй би шмоток повний будинок,

А я чув про мінети,

Так не знаю що чому.

Наш завод акціонерний

Тобто все давно продав.

Ось і я вагон фанери

Якось увечері урвав.

Оголошення дав у газеті —

Мовляв індивідуал

Продає у валютному кошторисі

Дефіцитні матеріали.

Загалом врятував я бакси

За фанеру за мою.

Мені б до дружини моєї податися,

Мовляв, все одно проп'ю.

Але під дією реклами

Еротичних трусів

Я поїхав за плутаною

Для престижу взявши таксо.

Шеф довіз мене до точки,

Показавши трьох дів.

Ой ви, ласуни шматочки,

Мені б не сдрейфіти похапцем.

Вибрав я одну товщу

І поїхали ми до  —

Не дізналася б тільки теща

Проте про мою.

Дівка жалілася в дорозі

На долю свою,

На дітей в Таганрозі,

На розбиту сім'ю.

Ну, а я, куди подітися,

Пожалкував її з дітьми —

Сунув їй з досади долари,

На, мовляв, товста, візьми.

Тут великої моралі немає,

Просто дивний ми народ,

Ось не склеїлося з мінетом,

Але за то душа співає.