Крылья - Сергей Трофимов

Опустошённые тщетной надеждой,

Мы — просто пленники собственных грёз,

Света лишённые, в Боге невежды,

Мчимся среди остывающих звёзд.

С утра — привычная гонка по кругу,

Дела, заботы, которых не счесть

Игра, где мы потеряли друг друга,

Скажи, зачем нужна благая весть?

Припев:

Крылья — сброшены на землю,

Мы больше никогда не полетим на свет!

И в этой позабытой Господом Вселенной

Не надо звать любовь — её здесь больше нет!

Мы были нищими, мы были святы,

Небо лучилось от нашей любви

Но, искушением мира объяты —

Мы стали просто чужими людьми:

С утра — привычная гонка по кругу,

Дела, заботы, которых не счесть

Игра, где мы потеряли друг друга,

Скажи, зачем нужна благая весть?

Припев:

Крылья — сброшены на землю,

Мы больше никогда не полетим на свет!

И в этой позабытой Господом Вселенной

Не надо звать любовь — её здесь больше нет!

С утра — привычная гонка по кругу,

Дела, заботы, которых не счесть

Игра, где мы потеряли друг друга,

Скажи, зачем нужна благая весть?

Припев:

Крылья — сброшены на землю,

Мы больше никогда не полетим на свет!

И в этой позабытой Господом Вселенной

Не надо звать любовь — её здесь больше нет!

Опустошённые тщетной надеждой,

Мы — просто пленники собственных грёз

Света лишённые, в Боге невежды,

Мчимся среди остывающих звёзд.

Спустошені марною надією,

Ми — просто бранці власних мрій,

Світла позбавлені, в Бог невігласів,

Мчимо серед зір, що остигають.

З ранку — звична гонка по колу,

Справи, турботи, яких не порахувати

Гра, де ми втратили один одного,

Скажи, навіщо потрібна добра звістка?

Приспів:

Крила — скинуті на землю,

Ми більше ніколи не полетимо на світло!

І в цьому забутому Господом Всесвіті

Не треба звати любов — її більше немає!

Ми були бідними, ми були святі,

Небо пройшло від нашого кохання

Але, спокусою світу охоплені —

Ми стали просто чужими людьми:

З ранку — звична гонка по колу,

Справи, турботи, яких не порахувати

Гра, де ми втратили один одного,

Скажи, навіщо потрібна добра звістка?

Приспів:

Крила — скинуті на землю,

Ми більше ніколи не полетимо на світло!

І в цьому забутому Господом Всесвіті

Не треба звати любов — її більше немає!

З ранку — звична гонка по колу,

Справи, турботи, яких не порахувати

Гра, де ми втратили один одного,

Скажи, навіщо потрібна добра звістка?

Приспів:

Крила — скинуті на землю,

Ми більше ніколи не полетимо на світло!

І в цьому забутому Господом Всесвіті

Не треба звати любов — її більше немає!

Спустошені марною надією,

Ми — просто бранці власних мрій

Світла позбавлені, в Бог невігласів,

Мчимо серед зір, що остигають.