Кем мы были для Отчизны - Сергей Трофимов

Когда моя душа порвётся от натуги,

Истрёпана вконец об острые углы,

Дай, Господи, сложить мне голову за други,

Влетев на всём скаку в безмолвье серой мглы.

Мы были заодно, мы жили воедино,

И в жизни, как один, стояли на своём,

Деля весь мир на две неравных половины —

Все тех, кто против нас, и тех, кто ни при чём.

Взрослея не по дням в пожаре русской смуты,

Нам рано довелось искать себя в бою,

Меняя целый век на краткую минуту,

В которую мы все стояли на краю.

Без веры, без вины, без племени, без роду,

Как дикая трава на пепелище дней,

Мы выросли в свою особую породу —

Кто честен, тот и прав, кто прав, тот и сильней.

Припев:

Кем мы были для Отчизны?

Не ответит нам ни один судья.

Жаль, что меру нашей жизни

Мы поймём, из жизни уходя.

Когда-нибудь потом наступит Божье время

И мудрая Любовь взойдёт на царский трон.

И кто-то вроде нас закинет ногу в стремя,

Чтоб ехать не на брань, а к Богу на поклон.

Но нынче целый мир идёт на нас войною,

Он чует нашу кровь — тем хуже для него.

Душа моя чиста, друзья мои со мною,

И значит, мы ещё посмотрим, кто кого.

Припев:

Кем мы были для Отчизны?

Не ответит нам ни один судья.

Жаль, что меру нашей жизни

Мы поймём, из жизни уходя.

Мы поймём, из жизни уходя…

Коли моя душа порветься від натуги,

Істрепана вкрай про гострі кути,

Дай, Господи, скласти мені голову за інших,

Влетівши на всьому скаку в безмовності сірої імли.

Ми були заодно, ми жили воєдино,

І в житті, як один, стояли на своєму,

Ділячи весь світ на дві нерівні половини.

Усі тих, хто проти нас, і тих, хто ні до чого.

Доросліша не щодня у пожежі російської смути,

Нам рано довелося шукати себе у бою,

Змінюючи ціле століття на коротку хвилину,

В яку ми всі стояли на краю.

Без віри, без провини, без племені, без роду,

Як дика трава на згарищі днів,

Ми виросли у свою особливу породу.

Хто чесний, той і правий, хто правий, той і сильніший.

Приспів:

Ким ми були для Вітчизни?

Чи не відповість нам жоден суддя.

Шкода, що міру нашого життя

Ми зрозуміємо з життя йдучи.

Коли-небудь потім настане Божий час

І мудра Любов піде на царський престол.

І хтось ніби нас закине ногу в стремено,

Щоб їхати не на лайку, а до Бога на уклін.

Але нині цілий світ іде на нас війною,

Він чує нашу кров, тим гірше для нього.

Душа моя чиста, друзі мої зі мною,

Отже, ми ще подивимося, хто кого.

Приспів:

Ким ми були для Вітчизни?

Чи не відповість нам жоден суддя.

Шкода, що міру нашого життя

Ми зрозуміємо з життя йдучи.

Ми зрозуміємо, з життя йдучи.