Исповедь - Сергей Трофимов

«Я люблю, исповедую, верую —

Не за страх, а за боль, что во мне.

И за это плачу полной мерою,

Не торгуясь с судьбою в цене.

Ты прости меня, Господи, праведный,

Что на свете живу сгоряча,

Просто рвется душа моя на люди

Под тяжелый топор палача.

Можно быть похитрей и посдержанней

(Нынче модно ходить в холуях),

Называть дурака проповедником

И топить свою совесть в рублях.

Только мне почему-то не хочется,

Чаевые зажав в кулаках,

Называть полудурка высочеством,

Скаля рот аж до хруста в висках.

Можно встать в стороне у обочины

И в народе прослыть мудрецом,

И на людях скрывать чревоточины

Под муляжным терновым венцом.

А во мне черный бес с белым ангелом

Бьются насмерть в жестоком бою:

То ищу я иконы да ладана,

То грешу на погибель свою.

И пускай перед злыми химерами

Мир забылся в тупом полусне

Я люблю, исповедую, верую —

Не за страх, а за боль что во мне.

Ты прости меня, Господи, праведный,

Что на свете живу сгоряча:

Просто рвется душа моя на люди

Под тяжелый топор палача».

«Я люблю, сповідую, вірую —

Не за страх, а за біль, що у мені.

І за це плачу повною мірою,

Не торгуючись із долею в ціні.

Ти пробач мені, Господи, праведний,

Що на світі живу з гарячого,

Просто рветься душа моя на люди

Під важку сокиру ката.

Можна бути хитрішим і стриманіше

(Сьогодні модно ходити в холуях),

Називати дурня проповідником

І топити своє сумління в рублях.

Тільки мені чомусь не хочеться,

Чайові затиснувши в кулаках,

Називати напівдурня високістю,

Скалячи рот аж до кришталю в скронях.

Можна стати в стороні у обочини

І в народі прославитися мудрецем,

І на людях приховувати чревоточини

Під муляжним терновим вінцем.

А мені чорний біс з білим ангелом

Б'ються на смерть у жорсткому бою:

То шукаю я ікони та ладана,

То грішу на загибель свою.

І нехай перед злими химерами

Світ забувся в тупому півсні

Я люблю, сповідую, вірую —

Не за страх, а за біль що у мені.

Ти пробач мені, Господи, праведний,

Що на світі живу з гарячого:

Просто рветься душа моя на люди

Під важку сокиру ката».