Эмигрантский романс - Сергей Трофимов

А мне бы все бросить, уехать в Канаду —

Туда, где индейцы шмалят косяки

И хапнуть всей грудью заряд самосада,

Навек избавляясь от русской тоски.

Навек избавляясь от липкого страха,

Что ты безразличен любимой стране —

Уж лучше погибнуть за племя Навахо,

С тупым томагавком в сутулой спине.

Уж лучше забыться в шершавом вигваме,

Терпя неудобства в индейском быту,

Чем думать о людях, нагадивших в храме

И молящих Бога вернуть чистоту.

Забыть сухозадых, двуликих сатрапов,

Что ждут мужеложей лечить простатит

Я б этих сатрапов сослал бы в гестапо,

Где бродит с дрекольем фашист-ваххабит.

О, как безнадежно, смешно: и нелепо

Мечтать о свободе для русской души

И слышать ответы суровых госдепов —

Мол, все вы подонки, воры, алкаши.

Канада, Канада, пусти обогреться

Изгоев-скитальцев, осколков Руси

Мы — тоже индейцы, нам некуда деться,

А красные рожи — от веку еси.

А красные рожи — от веку еси.

А мені би все кинути, поїхати в Канаду —

Туди, де індіанці шмалять косяки

І хапнути на всі груди заряд самосаду,

Навіки позбавляючись російської туги.

Навік позбавляючись від липкого страху,

Що ти байдужий улюбленій країні —

Краще загинути за плем'я Навахо,

З тупим томагавком у сутулій спині.

Краще забути в шорсткому вігвамі,

Терплячи незручності в індіанському побуті,

Чим думати про людей, що нагадували в храмі

І молящих Бога повернути чистоту.

Забути сухозадих, дволиких сатрапів,

Що чекають на мужоложів лікувати простатит

Я б  цих сатрапів заслав би в гестапо,

Де бродить із дрекольем фашист-ваххабіт.

О, як безнадійно, смішно: і безглуздо

Мріяти про свободу для російської душі

І чути відповіді суворих держдепів —

Мовляв, усі ви піддонки, злодії, алкаші.

Канада, Канада, пусти обігрітися

Ізгоїв-блукань, осколків Русі

Ми теж індіанці, нам нікуди подітися,

А червоні пики — від віку єси.

А червоні пики — від віку єси.