Эх, раз - Сергей Трофимов

В Государстве моём, в Тридесятом моём

Проживаю я жизнью контуженный.

Я готов воровать, я бы вышел с дубьём,

Но боюсь.

И поэтому труженик.

Нас таких до хрена.

И выходит, что мы —

Для соседей ядрёная сила.

Если завтра война — подождём до зимы

И возьмём супостата на вилы.

Исторически мы — несчастливый народ.

Что не царь — то масон из Германии.

То курить заставляет, то земли пропьёт,

То грозит нам свобод обрезанием.

То, что нас до сих пор душит пьяный угар

В лопухах европейских обочин,

Мы ещё обвиняем монголо-татар.

Но уже сомневаемся очень.

Припев:

Эх, крапива-бузина,

Сельдерей-петрушка!

У китайцев — Царь-Стена,

А у нас — Царь-Пушка!

Мы богаты на корни.

Но наши вершки

Почему-то всегда загибаются.

И собрать урожаю большие мешки

Нипочём у нас не получается.

Если кто-то из нас оторвался от масс

И засел за высоким забором,

Мы догоним его.

Мы дадим ему в глаз.

И покроет позором с «пробором»!

Припев:

Эх, крапива-лебеда,

Черемша с укропом…

Уходили в Господа,

А пришли в холопы…

Мы общинным умом воедино крепки.

Опосля понимаем как надобно.

Потому наши планы всегда далеки,

Но в последствии всё-таки пагубны…

Представление наше о вольном житье,

Как статьи Уголовного Права.

Потому-то сознанье томит бытие

С национал-большевитской приправой.

Припев:

Эх, крапива-лебеда!

Не томи мне душу…

Получилось, как всегда,

А хотелось — лучше!

Эх, раз!

Да ещё раз!

Да ещё много-много раз!

Эх, раз!

Ещё раз!

Да ещё много-много раз!

Эх, раз!

Да ещё раз!

Да ещё много-много раз!

Эх, раз!

Да ещё раз!

Да ещё много-много раз!

У Державі моїй, у Тридесятій моїй

Проживаю я життям контужений.

Я готовий красти, я би вийшов з дуб'ям,

Але боюся.

І тому трудівник.

Нас таких до хріна.

І виходить, що ми —

Для сусідів ядрена сила.

Якщо завтра війна — зачекаємо до зими

І візьмемо супостата на вили.

Історично ми—нещасливий народ.

Що не цар — те масон із Німеччини.

То курити змушує, то землі проп'є,

Це загрожує нам свобод обрізанням.

Те, що нас досі душить п'яний чад

У лопухах європейських узбіччя,

Ми ще звинувачуємо монголо-татар.

Але вже сумніваємося дуже.

Приспів:

Ех, кропива-бузина,

Селера-петрушка!

У китайців — Цар-Стіна,

А у нас — Цар-Гармато!

Ми багаті на коріння.

Але наші вершки

Чомусь завжди загинаються.

І зібрати врожаю великі мішки

Нічим у нас не отримується.

Якщо хтось із нас відірвався від мас

І засів за високою огорожею,

Ми наздоженемо його.

Ми дамо йому в очі.

І покриє ганьбою з «проділом»!

Приспів:

Ех, кропива-лобода,

Черемша з кропом...

Йшли в Господа,

А прийшли в холопи...

Ми общинним розумом воєдино міцні.

Після розуміємо як треба.

Тому наші плани завжди далекі,

Але в згодом все-таки згубні…

Подання наше про вільне життя,

Як статті Кримінального права.

Тому свідомість томить буття

З націонал-більшовицькою приправою.

Приспів:

Ех, кропива-лобода!

Не томи мені душу…

Вийшло, як завжди,

А хотілося — краще!

Ех, раз!

Так ще раз!

Так ще багато разів!

Ех, раз!

Ще раз!

Так ще багато разів!

Ех, раз!

Так ще раз!

Так ще багато разів!

Ех, раз!

Так ще раз!

Так ще багато разів!