Боже, какой пустяк - Сергей Трофимов

Я вижу небо, в нем тишина,

Я поднимаюсь к небу, еле дыша.

И вдруг понимаю — это во мне душа.

Странное дело, это моя душа.

Как нелепо жить вниз головой,

Когда такое небо есть надо мной.

И кажется, звезды можно достать рукой.

Я и не ведал, что этот мир такой.

Боже, какой пустяк

Сделать хоть раз что-нибудь не так.

Выкинуть хлам из дома

И старых позвать друзей.

Но что-то всерьез менять

Не побоясь в мелочах потерять

Свободно только небо

Над головой моей.

Я был богом в прошлую ночь,

Я отыскал дорогу и выбежал прочь.

Богом стать просто, если уже не в мочь.

И не над чем плакать дом покидая в ночь.

Но оказалось даже тогда,

Что все дороги света ведут в никуда.

И даже когда под ногами блестит вода.

Бог просто не может странником быть всегда.

Припев.

Я поднимаю свой воротник,

Ругаю дождь и слякоть, будто старик.

Бегу за толпою, видно уже привык.

И в памяти небо как нереальный блик.

Но однажды мне станет легко,

И будет все неважно и далеко.

Меня примет небо в свой неземной покой.

И я стану просто облаком над рекой.

Припев.

Я бачу небо, в ньому тиша,

Я піднімаюсь до неба, ледве дихаючи.

І раптом розумію — це в мені душа.

Дивна річ, це моя душа.

Як безглуздо жити вниз головою,

Коли таке небо їсти наді мною.

І, здається, зірки можна дістати рукою.

Я і не знав, що цей світ такий.

Боже, яка дрібниця

Зробити хоч раз щось не так.

Викинути мотлох із будинку

І старих покликати друзів.

Але щось серйозно змінювати

Не побоючись у дрібницях втратити

Вільне тільки небо

Над головою моєю.

Я був богом минулої ночі,

Я відшукав дорогу і вибіг геть.

Богом стати просто, якщо вже не може.

І не над чим плакати будинок покидаючи вночі.

Але виявилося навіть тоді,

Що всі дороги світла ведуть у нікуди.

І навіть коли під ногами блищить вода.

Бог просто не може мандрівником бути завжди.

Приспів.

Я піднімаю свій комір,

Лаю дощ і сльоту, наче старий.

Біжу за натовпом, видно вже звик.

І в пам'яті небо як нереальний відблиск.

Але  одного разу мені стане легко,

І буде все неважливо і далеко.

Мене прийме небо в свій неземний спокій.

І я стану просто хмарою над річкою.

Приспів.