Recueillement - Rossella Marcantoni, Marco Sollini, Léo Ferré

Sois sage, ô ma Douleur, et tiens-toi plus tranquille;

Tu réclamais le Soir: il descend, le voici:

Une atmosphère obscure enveloppe la ville

Aux uns portant la paix, aux autres le souci

Tandis que des mortels la multitude vile

Sous le fouet du Plaisir, ce bourreau sans merci

Va cueillir des remords dans la fête servile

Ma Douleur, donne-moi la main;

viens par ici

Loin d’eux.

Vois se pencher les défuntes Années

Sur les balcons du ciel, en robes surannées

Surgir des fonds de l’eau le Regret souriant

Le Soleil moribond s’endormir sous une arche;

Et, comme un long linceul traînant à l’Orient

Entends, ma chère, entends la douce Nuit qui marche

Будь мудрий, о мій горе, і заспокойся;

Ви претендували на Вечір: він сходить, ось він:

Похмура атмосфера огортає місто

Комусь приносить мир, іншим турбує

У той час як смертних підла множина

Під батогом Насолоди цей нещадний кат

Витягне докори сумління з чорної сторони

Горе мій, дай мені руку;

ходи сюди

Далеко від них.

Дивіться неіснуючі роки

На райських балконах, у старомодних шатах

З глибини води підіймається усміхнений Жаль

Вмираюче Сонце, що засинає під аркою;

І, як довгий саван, що тягнеться на Схід

Почуй, мій милий, почуй ніжну Ніч, що ходить