Le serpent qui danse (Les fleurs du mal) - Léo Ferré

Que j’aime voir, chère indolente,

De ton corps si beau,

Comme une étoffe vacillante,

Miroiter la peau !

Sur ta chevelure profonde

Aux âcres parfums,

Mer odorante et vagabonde

Aux flots bleus et bruns,

Comme un navire qui s'éveille

Au vent du matin,

Mon âme rêveuse appareille

Pour un ciel lointain.

Tes yeux, où rien ne se révèle

De doux ni d’amer,

Sont deux bijoux froids où se mêle

L’or avec le fer

A te voir marcher en cadence,

Belle d’abandon,

On dirait un serpent qui danse

Au bout d’un bâton.

Sous le fardeau de ta paresse

Ta tête d’enfant

Se balance avec la mollesse

D’un jeune éléphant,

Et ton corps se penche et s’allonge

Comme un fin vaisseau

Qui roule bord sur bord et plonge

Ses vergues dans l’eau.

Comme un flot grossi par la fonte

Des glaciers grondants,

Quand l’eau de ta bouche remonte

Au bord de tes dents,

Je crois boire un vin de Bohème,

Amer et vainqueur

Un ciel liquide qui parsème

D'étoiles mon cœur !

Те, що я люблю бачити, любий лінивий,

Твоє тіло таке прекрасне,

Як тканина, що коливається,

Блискуча шкіра!

На твоєму глибокому волоссі

З їдкими духами,

Запашне і мандрівне море

До синіх і коричневих хвиль,

Як корабель, що прокидається

Під ранковим вітром,

Моя мрійна душа відкидається

Для далекого неба.

Твої очі, де нічого не виявляється

Ні солодкого, ні гіркого,

Це дві холодні коштовності, де змішуються

золото з залізом

Щоб побачити, як ти йдеш у каденції,

Краса покинутості,

Виглядає як танцювальна змія

На кінці палички.

Під тягарем своєї ліні

твоя дитяча голова

Гойдалки з м'якістю

Про молодого слона,

І твоє тіло згинається і розтягується

Як тонка посудина

Хто котиться край до краю і пірнає

Його двори у воді.

Як повінь, набухла від танення

Гуркотять льодовики,

Коли вода в роті повертається

На краю твоїх зубів,

Здається, я п'ю богемне вино,

Гіркий і переможний

Рідке небо, що розсіюється

Зірки моє серце!