Le lit - Léo Ferré

Cette antichambre du tombeau où froissent comme des drapeaux

Les draps glacés par la tempête

Ce tabernacle du plaisir avec la porte du désir

Battant sur l’ennui de la fête

Cette horizontale façon de mettre le coeur à raison

Et le reste dans l’habitude

Et cette pâleur qu’on lui doit, dès que l’on emmêle nos doigts

Pour la dernière solitude

Le lit, fait de toile ou de plume, le lit, quand le rêve s’allume

Cette maison du rêve clos sur le grabat, dans le berceau

Au point du jour ou de Venise

Cette fraternité de nuit qui peut assembler dans un lit

L’intelligence et la bêtise

Qu’il soit de paille ou bien de soie, pour le soldat ou pour le roi

Pour la putain ou la misère

Qu’il soit carré, qu’il soit défait, qu’importe lorsque l’on y fait

Autre chose que la prière

Le lit, enfer pavé de roses, le lit, quand la mort se repose

Qu’il soit de marbre ou de sapin, quant au lit qui sera le mien

Dans le néant ou la lumière

Je veux qu’on ne le fasse point et qu’on y laisse un petit coin

Pour un ami que j’ai sur Terre

Cet ami que je laisserai, quand il me faudra dételer

Pour l’aventure ou la poussière

Ce frère de mes longues nuits et que l’on appelle l’ennui

Au fond du lit des solitaires

Le lit, quand s’endort le mystère, sans bruit, dans la vie passagère.

Це передпокій гробниці, де шелестять, як прапори

Простирадла замерзла бурею

Це скинія насолоди з дверима бажання

Бити на вечірній нудьзі

Цей горизонтальний спосіб правильно поставити серце

А решта як завжди

І тією блідістю ми йому завдячуємо, як тільки заплутаємо пальці

За останню самотність

Ліжко, зроблене з полотна або пера, ліжко, коли світиться сон

Цей будинок мрії закритий на піддоні, в колисці

На світанку або Венеція

Це нічне братство, яке може зібратися в ліжку

Розум і дурість

Чи солома, чи шовк, для солдата чи для короля

Для повії чи нещастя

Нехай це буде квадратним, нехай це буде скасовано, що б ви не робили

Щось інше, ніж молитва

Ліжко, пекло вимощене трояндами, ліжко, коли смерть спочиває

Чи то мармур, чи то ялиця, а ліжко, яке буде моє

У небуття чи світлі

Я не хочу цього робити і залишати куточок

Для друга, що маю на землі

Цього друга я покину, коли доведеться відчепитися

Для пригод або пилу

Цей брат моїх довгих ночей і назвав нудьгою

На дні самотнього ліжка

Ліжко, коли таємниця засинає, безшумно, мимохідь життя.