Avec le temps - Léo Ferré

Avec le temps…

Avec le temps, va, tout s’en va

On oublie le visage et l’on oublie la voix

Le cœur, quand ça bat plus, c’est pas la peine d’aller

Chercher plus loin, faut laisser faire et c’est très bien

Avec le temps…

Avec le temps, va, tout s’en va

L’autre qu’on adorait, qu’on cherchait sous la pluie

L’autre qu’on devinait au détour d’un regard

Entre les mots, entre les lignes et sous le fard

D’un serment maquillé qui s’en va faire sa nuit

Avec le temps tout s'évanouit

Avec le temps…

Avec le temps, va, tout s’en va

Même les plus chouettes souv’nirs ça t’as une de ces gueules

A la gal’rie j’farfouille dans les rayons d’la mort

Le samedi soir quand la tendresse s’en va toute seule

Avec le temps…

Avec le temps, va, tout s’en va

L’autre à qui l’on croyait pour un rhume, pour un rien

L’autre à qui l’on donnait du vent et des bijoux

Pour qui l’on eût vendu son âme pour quelques sous

Devant quoi l’on s’traînait comme traînent les chiens

Avec le temps, va, tout va bien

Avec le temps…

Avec le temps, va, tout s’en va

On oublie les passions et l’on oublie les voix

Qui vous disaient tout bas les mots des pauvres gens

Ne rentre pas trop tard, surtout ne prends pas froid

Avec le temps…

Avec le temps, va, tout s’en va

Et l’on se sent blanchi comme un cheval fourbu

Et l’on se sent glacé dans un lit de hasard

Et l’on se sent tout seul peut-être mais peinard

Et l’on se sent floué par les années perdues

Alors vraiment… avec le temps… on n’aime plus

З часом…

З часом іди, все минає

Ми забуваємо обличчя і забуваємо голос

Серце, коли б’ється більше, йти не варто

Дивіться далі, ви повинні відпустити це, і це добре

З часом…

З часом іди, все минає

Іншого ми обожнювали, шукали під дощем

Інший, про який ми здогадалися з повороту погляду

Між словами, між рядками і під рум'янцем

Про приховану клятву, яка має зробити свою ніч

З часом все згасає

З часом…

З часом іди, все минає

Навіть найприємніші спогади у вас є одне з цих облич

На галереї нишпорю в променях смерті

Суботній вечір, коли ніжність проходить сама

З часом…

З часом іди, все минає

Іншому ми вірили на застуду, ні за що

Інший, якому подарували вітер і прикраси

За кого б продав душу за кілька копійок

Перед якою ми волочилися, як собаки волочаться

З часом все гаразд

З часом…

З часом іди, все минає

Ми забуваємо пристрасті і забуваємо голоси

Хто шепнув тобі слова бідних людей

Не приходити додому занадто пізно, головне не застуджуватися

З часом…

З часом іди, все минає

І почуваєшся вибіленим, як стомлений кінь

І ти почуваєшся застиглим у ліжку випадковостей

І ми відчуваємо себе зовсім самотніми, але приємними

І ми відчуваємо себе обдуреними втраченими роками

Тож насправді... з часом... ми більше не любимо