La musique - Rossella Marcantoni, Marco Sollini, Léo Ferré

La musique souvent me prend comme une mer!

Vers ma pâle étoile

Sous un plafond de brume ou dans un vaste éther

Je mets à la voile;

La poitrine en avant et les poumons gonflés

Comme de la toile

J’escalade le dos des flots amoncelés

Que la nuit me voile;

Je sens vibrer en moi toutes les passions

D’un vaisseau qui souffre;

Le bon vent, la tmpête et ses convulsions

Sur l’immnse gouffre

Me bercent.

D’autres fois, calme plat, grand miroir

De mon désespoir!

Музика часто бере мене як море!

До моєї блідої зірки

Під стелею туману чи в неосяжному ефірі

Я відплив;

Грудна клітка і легені роздуті

як полотно

Я підіймаюся на спину переповнених хвиль

Нехай ніч закриває мене;

Я відчуваю, що в мені вібрують всі пристрасті

Про корабель, що страждає;

Добрий вітер, буря та її судоми

На неосяжну прірву

Розкачайте мене.

Іншим разом мертвий спокій, велике дзеркало

Від мого відчаю!