Nem Tudod - Rizon

Mikor 12 voltam felfalt belül a félelem

Nem volt semmim, csak a szívem és a titkon könnyes két szemem

Gyenge voltam, elvesztettelek és a mai napig frissen égnek a hegek

Előtte az élet egy lanka volt, de hirtelen lettek kopár hegyek

Úgy éreztem, hogy kilógok, hogy én vagyok a fekete bárány

Ha a fájdalom börtön, én csak folyton néztem ki a cellám rácsán

Úgy éreztem, hogy nem bírom, hogy megöl ez az ezer gondolat

Hogy akkora lett ez a szorongás, hogy összeroppantja minden csontomat

De jött a rap és megmentett, bár sokáig nem fogtam fel

Fel a fejjel helyett miért mindig írás jött, mikor az érmét dobtam fel

Kellett pár év, hogy rájöjjek mocskos költőnek kell lennem

Mert a jó és a rossz mindig túl erős kontrasztot szült bennem

Megváltoztatott, de mindig is motivált, hogy a napok fájdalommal elleptek

Már tudok sötétségből építkezni és a céljaim is meglettek

Az éveim gyermeke lett ez az album, egyedül nyitogatom a szárnyaim

És amíg a beateken vagyok napról napra élem az álmaim

Nem tudod, hogy honnan jöttem, nem tudod, hogy merre tartok

Nem tudod, hogy mi számít nekem, nem tudod, hogy miért vívok harcot

Nem tudod, hogy ki vagyok én, nem tudod miért melózok ennyit

Nem tudod, hogy miért csinálom, nem tudod, hogy ez szerelem, nem tudsz semmit

Nem tudod, hogy honnan jöttem, nem tudod, hogy merre tartok

Nem tudod, hogy mi számít nekem, nem tudod, hogy miért vívok harcot

Nem tudod, hogy ki vagyok én, nem tudod miért melózok ennyit

Nem tudod, hogy miért csinálom, nem tudod, hogy ez szerelem, nem tudsz semmit

Mire 20 lettem, a zene szerelem lett és lételem

Még mindig lelkitársam a vihar, de a napfényben is létezem

Más dolog lebeg a szemem előtt, de a céljaim mellett kitartok

Hiába mondom, hogy elég volt, a távozásomra nem ihattok

Hiába érzem, hogy az élet börtön, mindig kinövöm a cellát

Ki tudja mikor lesz nyugtom és hányadik eletem szerelme vert át

Még mindig emlékszem a kisgyerekre, aki pár perccel ezelőtt voltam

Nem volt bennem semmi, csak a fény feküdt ott holtan

Akkora volt rajtam a teher, úgy éreztem, hogy beleroskadok

Féltem bennem az ördögtől, ezután minden klippet vele forgatok

A sötétség közepén egy elolthatatlan tűz kelt életre bennem

És ha elromlik minden akkor is diktálja mit kell tennem

Ennek itt még nincsen vége, most kezdődnek igazán a dolgok

A zene volt és lesz is a minden, egy mikrofon előtt mindent kimondok

Az ütem és a szívem egyre ver, az ereimben a vér rímekkel tele

Jött az impulzus, fogtam egy tollat és minden érzésem leírtam vele

Nem tudod, hogy honnan jöttem, nem tudod, hogy merre tartok

Nem tudod, hogy mi számít nekem, nem tudod, hogy miért vívok harcot

Nem tudod, hogy ki vagyok én, nem tudod miért melózok ennyit

Nem tudod, hogy miért csinálom, nem tudod, hogy ez szerelem, nem tudsz semmit

Nem tudod, hogy honnan jöttem, nem tudod, hogy merre tartok

Nem tudod, hogy mi számít nekem, nem tudod, hogy miért vívok harcot

Nem tudod, hogy ki vagyok én, nem tudod miért melózok ennyit

Nem tudod, hogy miért csinálom, nem tudod, hogy ez szerelem, nem tudsz semmit

Коли мені було 12, страх пожирав мене зсередини

У мене не було нічого, крім серця і двох таємно заплаканих очей

Я був слабкий, я втратив тебе, і шрами горять донині

Раніше життя було ланкою, але раптом воно стало безплідними горами

Я відчував, що виділяюся, що я чорна вівця

Якщо біль — це в'язниця, я просто дивився за грати камери

Я відчував, що не можу терпіти, щоб мене вбили ці тисячі думок

Що ця тривога стала такою великою, що мені всі кості трощить

Але прийшов реп і мене врятував, хоча я його довго не ловила

Чому, коли я кидав монету, замість голів з’являлися голови?

Мені знадобилося кілька років, щоб усвідомити, що я повинен бути брудним поетом

Тому що добро і зло завжди створювали в мені занадто сильний контраст

Змінений, але завжди мотивований, що дні були наповнені болем

Я вже можу будувати з темряви, і моїх цілей досягнуто

Цей альбом став дитям моїх років, я розправляю крила на самоті

І поки я в ритмі, я живу своїми мріями день за днем

Ти не знаєш, звідки я прийшов, ти не знаєш, куди я йду

Ти не знаєш, що для мене важливо, ти не знаєш, чому я сварюся

Ви не знаєте, хто я, ви не знаєте, чому я так важко працюю

Ти не знаєш, чому я це роблю, ти не знаєш, що це любов, ти нічого не знаєш

Ти не знаєш, звідки я прийшов, ти не знаєш, куди я йду

Ти не знаєш, що для мене важливо, ти не знаєш, чому я сварюся

Ви не знаєте, хто я, ви не знаєте, чому я так важко працюю

Ти не знаєш, чому я це роблю, ти не знаєш, що це любов, ти нічого не знаєш

До 20 років музика стала моєю любов’ю і моїм життям

Буря все ще моя споріднена душа, але я також існую в сонячному світлі

Інші речі пливуть у мене перед очима, але я дотримуюся своїх цілей

Навіть якщо я скажу, що досить, ви не можете пити, коли я піду

Хоча я відчуваю, що життя – це в’язниця, я завжди переростаю камеру

Хто знає, коли я буду спокійний і скільки разів моє кохання проходило повз мене

Я все ще пам’ятаю маленьку дитину, якою була кілька хвилин тому

У мені не було нічого, тільки світло лежало мертве

Тягар був настільки важким, що я відчував, що зараз впаду

Я боявся диявола в собі, після цього кожен кліп знімаю з ним

Серед темряви в мені ожив невгасимий вогонь

І навіть якщо все піде не так, він диктує мені, що я маю робити

Це ще не кінець, зараз все дійсно починається

Музика була і буде всім, я все кажу перед мікрофоном

Ритм і серце б’ється, кров у моїх жилах повна рим

Прийшов імпульс, я взяв ручку і записав нею всі свої почуття

Ти не знаєш, звідки я прийшов, ти не знаєш, куди я йду

Ти не знаєш, що для мене важливо, ти не знаєш, чому я сварюся

Ви не знаєте, хто я, ви не знаєте, чому я так важко працюю

Ти не знаєш, чому я це роблю, ти не знаєш, що це любов, ти нічого не знаєш

Ти не знаєш, звідки я прийшов, ти не знаєш, куди я йду

Ти не знаєш, що для мене важливо, ти не знаєш, чому я сварюся

Ви не знаєте, хто я, ви не знаєте, чому я так важко працюю

Ти не знаєш, чому я це роблю, ти не знаєш, що це любов, ти нічого не знаєш