Zwei Hühner Auf Dem Weg Nach Vorgestern - Reinhard Mey

«Zwei Hühner auf dem Weg nach Vorgestern», so steht es reißerisch auf dem

Programm

Modernes Schauspiel von Alfons Yondraschek, und inszeniert ist es von Moro

Schlamm

Und Yondraschek ist dem geneigten Theaterkenner wohl bestens bekannt

Wird er doch gern zu Recht der Meister des irrealen Parasymbolismus genannt

Da hebt sich zögernd schon der Vorhang, das Bühnenbild zeigt «Nirgendwo»

Der Schauplatz ist bedrückend leer, das bleibt noch gut zwanzig Minuten so

Doch dann erscheint gleichsam dämonisch, in jähem Wechsel des Rampenlichts

Ein Mime halblinks auf der Bühne, und dann passiert lange Zeit nichts

Dann ruft er: «Ha!

Wo steckt denn der Verräter?»

Übrigens, der Held ist

selbstverständlich nackt

Die Frage lastet bleischwer auf dem Publikum, und damit endet der erste Akt

Und jeder, der bis dahin folgen kann, und der sich mit Bildung auskennt

Der schätzt am ersten Akt vor allen Dingen des Dichters ungestümes Temp’rament

Da hebt sich gnadenlos der Vorhang, das Spiel nimmt unbarmherzig seinen Lauf

Der Held ist vorsichtshalber erst mal umgefallen, und nun steht er langsam

wieder auf

Und wie das Leben nun mal spielt, trifft er zufällig einen zweiten Nackedei

Die beiden üben laut Sozialkritik und schlagen Purzelbaum dabei

Ein Kritiker klatscht stürmisch Beifall, er ist im Innersten wild aufgewühlt

Weil er hier all' seine Probleme endlich so recht verstanden fühlt

Derweil robbt sich aus der Kulisse der tückische Verräter auf dem Bauch

Der Weg ist lang, da schläft er ein, ein Teil des Publikums tut das auch

Der Held nimmt sich schnell einen Plastikbeutel, darin wird der Bösewicht

verpackt

Und er begießt ihn mit drei Eimern Farbe, und damit endet der zweite Akt

Und jeder, der bis dahin folgen kann, und der sich mit Bildung auskennt

Der schätzt am zweiten Akt vor allen Dingen das gesellschaftskritische Moment

Im dritten Akt erfolgt die Läuterung des buntverpackten Bösewichts

Die Spannung wird schier unerträglich, man hört sie knistern, sonst hört man

nichts

Die Läuterung findet im Plastikbeutel und zudem völlig geräuschlos statt

Wohl dem im Saal, der Butterbrote oder eine Thermosflasche bei sich hat

Alsdann kommt ein maskierter Sprech-Chor und ruft: «Oh seht, der Held erfriert!»

Dabei war das nun wirklich nicht nötig, denn das Theater wird subventioniert

Ein Poltern hinter den Kulissen verheißt ein grässliches Schicksalssymbol

Denn nun kommt der tragische Höhepunkt — verkörpert von Frau Emma Pohl

Frau Pohl tritt von rechts auf die Bühne und ruft: «Das hier ist ein

anständiges Haus!»

Und sie entkleidet sich zum Schrecken aller, doch da ist Gottseidank das Drama

aus

Und jeder, der bis dahin folgen kann und der bislang auch noch nicht pennt

Der ist entweder nicht ganz klar im Kopf oder Theaterkassenabonnent

«Дві кури їдуть у позавчорашній день», — смішно говориться на

програма

Сучасна п’єса Альфонса Йондрашека, режисер Моро

грязюка

А Йондрашек добре відомий театральному знавцю

Його справедливо називають майстром нереального парасимволізму

Потім завіса нерішуче піднімається, сценографія показує «Нікуди»

Сцена гнітюче порожня, так стоїть добрих двадцять хвилин

Але потім з'являється як би демонічним, у раптовій зміні світла

Мім на півдорозі ліворуч на сцені, а потім довго нічого не відбувається

Потім він кличе: «Ха!

Де зрадник?»

До речі, герой є

звичайно гола

Питання дуже тяжіє для аудиторії, і на цьому закінчується перша дія

І будь-хто, хто до того часу може стежити, і хто знає про освіту

У першій дії він перш за все цінує поривчастий темперамент поета

Тоді завіса немилосердно піднімається, гра невпинно йде своїм ходом

В якості запобіжного заходу герой впав першим, а тепер повільно стоїть

знову вгору

І як склалося життя, він випадково зустрічає другу оголену людину

Ці двоє практикують гучну соціальну критику та роблять сальто

Критик бурхливо аплодує, всередині він дико схвильований

Бо він нарешті відчуває, що всі його проблеми тут дійсно зрозумілі

Тим часом підступний зрадник виповзає з декорації на животі

Шлях довгий, він там засинає, хтось із глядачів теж

Герой швидко бере поліетиленовий пакет, всередині нього стає лиходій

запакований

І він обливає його трьома відрами фарби, і на цьому закінчується друга дія

І будь-хто, хто до того часу може стежити, і хто знає про освіту

Більше за все він цінує суспільно-критичний момент у другій дії

У третій дії барвисто загорнутий лиходій очищається

Напруга стає майже нестерпним, чути потріскування, інакше чути

Нічого

Очищення відбувається в поліетиленовому пакеті і також абсолютно безшумно

Блажен той у залі, у кого з собою бутерброди чи термос

Потім приходить хор у масках і кричить: «Ой, дивись, герой мерзне!»

Насправді не треба було, бо театр дотаційний

Гул за лаштунками віщує моторошний символ долі

Тому що зараз настає трагічна кульмінація – втілена пані Емма Поль

Фрау Поль виходить на сцену справа і кличе: «Це a

пристойний будинок!»

І вона роздягається на жах усіх, але слава Богу, що там драма

з

І всі, хто може слідувати до того часу і хто ще не спав

Він або не зовсім зрозумілий в голові, або касовий підписник