Der Bruder - Reinhard Mey

Ich komm‘ raus aus dem kühlen Fast-Food-Restaurant

Am frühen Nachmittag in Gottes eignem Land

Zwischen Cottondale und Springfield, irgendwo am Highway 231

Wie ein Faustschlag kommt die Hitze und kein Windhauch regt

Sich, die Coladose in meiner Hand beschlägt

Und das große, grüne Mietauto da vorne auf dem Parkplatz, das ist meins

Drei Tage hab‘ ich noch, das heißt, drei Tage nur

‘ne Woche Urlaub, viel zu kurz für so ‘ne Tour

Du bleibst immer an der Oberfläche, tiefer siehst du einfach nicht

Ich lass‘ mich hinters Steuer fallen, lass‘ den Motor an

Die Knöpfchen gehn von ganz alleine runter und dann

Faucht die Klimaanlage mir den Alabama Sommer vom Gesicht

Und als ich aufseh steht da dieser Mann neben mir

Ein Schwarzer und er legt die Hand auf meine Tür

Legt seine Hand auf den Türgriff aus blitzendem Chrom

Und er hält ein bekritzeltes Stück Pappe an

Die grüngetönte Seitenscheibe und ich kann

Mit Mühe nur ein Wort entziffern, irgendwas wie «Home»

Total daneben und ziemlich abgerissen sieht er aus

Pass auf, gleicht holt er seine 44er Magnum raus

Genau wie ich es im Kino tausend mal gesehen hab‘

Er lächelt müde und seine Zähne schimmern weiß

Aus seinen Haaren und von seinem Gesicht perlt der Schweiß

In glänzenden Rinnsalen in sein zerschliss‘nes T-Shirt hinab

Und mein Polster ist weich und das Six-Pack zur Hand

Und der Motor säuselt wie ein Morgenwind im Stand

Und das Leder ist glatt und kühl an meiner Haut

Du hast ein Auto, das ist dreimal so lang wie dick

Du bist allein und du hast Zeit, du meidest seinen Blick

Hast du Angst oder was, oder denkst du, dass er dir die Cola klaut?

Und ich schüttel‘ den Kopf, wirklich Mann, tut mir leid

Das Thermometer steht auf 104 Grad Fahrenheit

Die Reifen quietschen beim Rangier‘n auf dem weichen, klebrigen Asphalt

Und ich seh ihn auf dem glühend heißen Parkplatz stehn

Ich kann ganz deutlich dieses traurige Lächeln sehn

Und im Rückspiegel die große, unschlüssige, gotttverlassene Gestalt

Die Straße zieht sich im flirrernden Licht vor mir hin

Mit geht diese Begegnung einfach nicht aus dem Sinn

Wie er fragend in der abgeriss‘nen Latzhose vor mir stand

Und du malst dir gleich ‘nen ganzen Horrorfilm aus, —

Ein Feldarbeiter war das, wollte nichts als nachhaus

Und du lässt den Menschenbruder einfach stehn am Straßenrand!

«Hast ihm das Fenster nicht mal einen Spaltbreit aufgemacht

Du hast nur weggesehen, nur weggesehen!»

grummelt der V8

Und die Air Condition zischelt: «Ein schöner Menschenfreund bist du!»

Und die Reifen summen: «Hat man sowas schon gesehn

Lässt den Bruder auf dem sonnenglüh‘nden Parkplatz stehn!»

Und die Fugen in der Fahrbahn rumpeln: «So kommst du nicht zur Ruh‘!»

Die nächste Ausfahrt raus und wenden und den Weg zurück

‘ne halbe Stunde Weg und mit ‘nem kleinen bisschen Glück

Ist er noch da und ich schwör, dann fahr‘ ich ihn, wohin immer er will

Lass ihn noch da sein, nur ‘ne Viertelstunde noch

Nur drei Minuten, geh nicht weg, Mann, ich fahr dich doch!

Und da endlich liegt der Parkplatz und er ist verwaist und still

Manchmal glaub‘ ich ihn zu sehn da am Straßenrand

Manchmal könnt‘ ich schwör‘n, ich hab‘ ihn wiedererkannt

Ist es nicht der, der die Wäsche holt und dir das Essen bringt?

Ist es nicht der, der deinen Wagen durch die Waschanlage fährt

Im Hotel die Messinggriffe putzt, die Hecke schert

Der zum Piano in der Bar für angetrunk‘ne Nadelstreifen Gospel singt?

Immer der, der auf der falschen Stadtseite wohnt

Immer den härteren Job und immer schlechter entlohnt

Immer der, den man einfach mit «Du» anspricht

Immer der mit dem zerschlissenen Overall

Immer wach, immer Alarm, immer und überall

Immer der mit dem enttäuschten Lächeln im Gesicht

«Hast ihm das Fenster nicht mal einen Spaltbreit aufgemacht

Du hast nur weggesehen, nur weggesehen!»

grummelt der V8

Und die Air Condition zischelt: «Ein schöner Menschenfreund bist du!»

Und die Reifen summen: «Hat man sowas schon gesehn

Lässt den Bruder auf dem sonnenglüh‘nden Parkplatz stehn!»

Und die Fugen in der Fahrbahn rumpeln: «So kommst du nicht zur Ruh‘!»

Vielleicht war es der Messias, der nach zweitausend Jahr‘n

Noch mal gekommen ist, und du, du hast ihn nicht gefahr‘n

Mit deinem chromblitzenden, air-condition-daunenweichen Thron

Oh, das kriegst du nicht so einfach wieder gutgemacht

Du hast den Bruder nicht nach Haus gebracht!

Und einem Vater nicht seinen verlorenen Sohn

Я виходжу з крутого ресторану швидкого харчування

Рано вдень у власній країні Бога

Між Коттондейлом і Спрінгфілдом, десь на шосе 231

Спека приходить як удар, а подих вітру не ворушиться

Сам кока-кола кипить в моїй руці

А той великий, зелений орендований автомобіль там, на стоянці, це моє

У мене ще три дні, тобто всього три дні

Тижневий відпочинок, занадто короткий для такого туру

Ти завжди залишаєшся на поверхні, просто не бачиш глибше

Сідаю за кермо, запускаю двигун

Кнопки опускаються самі, а потім

Кондиціонер шипить літо Алабами з мого обличчя

І коли я дивлюся вгору, цей чоловік стоїть поруч зі мною

Чорний чоловік і він кладе руку на мої двері

Кладе руку на блискучу хромовану ручку дверей

І він тримає нацарапаний шматок картону

Тоноване зелене бокове вікно і я можу

Труднощі розшифрувати лише одне слово, щось на кшталт «Додому»

Він виглядає зовсім не по суті і досить зірваний

Обережно, він збирається витягнути свій .44 Magnum

Так само, як я бачив це в кіно тисячу разів"

Він втомлено посміхається, і його зуби блищать білими

З його волосся та обличчя стікає піт

Блискучими струмочками спускається в його пошарпану футболку

А моя колодка м’яка, і шість упаковок під рукою

А двигун муркоче, як ранковий вітер, коли стоїть на місці

І шкіра гладка і холодна на моїй шкірі

У вас є машина, яка втричі довша за товсту

Ти один і в тебе є час, ти уникаєш його погляду

Ти боїшся чи що, чи ти думаєш, що він краде твою кока-колу?

І хитаю головою, справді чоловіче, вибач

Термометр показує 104 градуси за Фаренгейтом

Шини скриплять при маневруванні по м’якому липкому асфальту

І я бачу, як він стоїть на спекотній стоянці

Я чітко бачу цю сумну посмішку

А в дзеркалі заднього виду висока, нерішуча, богом забута постать

Вулиця тягнеться переді мною в мерехтливому світлі

Я просто не можу викинути цю зустріч із свідомості

Як він запитально стояв переді мною в розірваних трусах

І відразу уявляєш собі цілий фільм жахів, -

Це був польовий робітник, який не хотів нічого, крім як додому

А ти просто залишиш людського брата на узбіччі!

— Навіть не відчинив йому вікна

Ти просто відвів погляд, просто відвів погляд!»

— бурчить V8

А кондиціонер шипить: «Ти прекрасна благодійниця!»

А шини гудуть: «Ви бачили щось подібне раніше?

Залишає брата на випаленій сонцем стоянці!»

А шви в дорозі гримлять: «Так не відпочинеш!»

Скористайтеся наступним виходом, розверніться та поверніться назад

Півгодини їзди і з невеликою увагою

Якщо він все ще там, і я присягаюся, що відвезу його, куди він забажає

Нехай він буде там, лише чверть години

Три хвилини, не йдіть, чоловіче, я вас підвезу!

І ось нарешті стоянка, безлюдна й тиха

Іноді мені здається, що я бачу його там, біля дороги

Іноді я міг поклясться, що впізнав його

Хіба це не той, хто отримує білизну і приносить вам їжу?

Хіба це не той, хто веде вашу машину на автомийці

У готелі чистять латунні ручки, стрижуть живопліт

Хто співає госпел під фортепіано в барі для п'яних тонких смуг?

Завжди той, хто живе не в тому кінці міста

Завжди складніша робота і завжди погано оплачувана

Завжди той, до якого ви просто звертаєтеся з «Ду».

Завжди той, у якого пошарпаний комбінезон

Завжди не сплячий, завжди напоготові, завжди і всюди

Завжди той, на обличчі якого розчарована посмішка

— Навіть не відчинив йому вікна

Ти просто відвів погляд, просто відвів погляд!»

— бурчить V8

А кондиціонер шипить: «Ти прекрасна благодійниця!»

А шини гудуть: «Ви бачили щось подібне раніше?

Залишає брата на випаленій сонцем стоянці!»

А шви в дорозі гримлять: «Так не відпочинеш!»

Можливо, це був Месія, який через дві тисячі років

Знову прийшов, а ти його не загнав

З вашим блискучим хромованим, з кондиціонером, пуховим троном

О, це не так легко надолужити

Ти не привів брата додому!

І батько, а не його блудний син