Die Würde Des Schweins Ist Unantastbar - Reinhard Mey

In einer engen Box war es

Auf Beton und standesgemäß

Dass sie die Glühbirne der Welt entdeckte

Sie war das Ferkel Nummer vier

Drei and’re lagen über ihr

So ein Gedränge, dass sie fast erstickte

Schon nach zwei Wochen Säug'akkord

Kam jemand und nahm Mutter fort

Doch noch als die Erinn’rung schon verblasst war

Fiel’n manchmal dem jungen Schwein

Der Mutter Worte wieder ein:

«Die Würde des Schweins ist unantastbar

Die Würde des Schweins ist unantastbar!»

Der Kerker wurde ihr zu Haus

An einem Fleck, tagein tagaus

Und immer im eigenen Dreck rumsitzen

Die feine Nase, der Gestank

Sie wurde traurig, wurde krank

Und als sie sehr krank wurde, gab es Spritzen

Sie wurd' zum Decken kommandiert

Das hat sie niemals akzeptiert

Dass Schweinesein nur Ferkelzucht und Mast war

Und wenn man ihren Willen brach

Dachte sie dran, wie Mutter sprach:

«Die Würde des Schweins ist unantastbar

Die Würde des Schweins ist unantastbar!»

Dann fuhr der Viehtransporter vor

Und packte sie an Schwanz und Ohr

Zusammen mit ihren Leidensgenossen

Die zitterten und quiekten bang

Und fuhr’n und standen stundenlang

Viel enger noch als üblich eingeschlossen

Das Schwein ist schlau, so ahnt es schon

Die tragische Situation

Sie wusste, dass dies ihre letzte Rast war

Sie hat den Schlachthof gleich erkannt

Und sie ging ohne Widerstand

Die Würde des Schweins ist unantastbar

Die Würde des Schweins ist unantastbar!

Sie hat den Himmel nie geseh’n

Durft' nie auf einer Weide steh’n

Hat nie auf trock’nem, frischem Stroh gesessen

Sie hat sich nie im Schlamm gesuhlt

Freudig gepaart, und eingekuhlt

Wie könnte ich dies Häufchen Elend essen?

Die Speisekarte in der Hand

Seh' ich über den Tellerrand

Und kann die Bilder wohl nie mehr vergessen

Ich möchte nicht, du armes Schwein

An deinem Leid mit schuldig sein

Weil ich in diesem Restaurant zu Gast war

Und ich bestell' von nun an wohl

Den überback'nen Blumenkohl

Die Würde des Schweins ist unantastbar

Die Würde des Schweins ist unantastbar!

Було в тісній коробці

По бетону і годиться

Що вона відкрила лампочку світу

Вона була поросято номер чотири

Над нею лежали ще троє

Такий натовп, що вона ледь не задихнулася

Вже через два тижні смоктала акорд

Хтось прийшов і забрав матір

Але навіть тоді, коли пам’ять вже згасла

Часом потрапляв до молодої свині

Знову слова матері:

«Гідність свині непорушна

Гідність свині непорушна!»

Підземелля стало її домом

В одному місці день у день

І завжди сидіти у власному бруді

Тонкий ніс, сморід

Вона засумувала, захворіла

А коли вона сильно захворіла, були уколи

Її наказали прикрити

Вона ніколи цього не приймала

Те, що бути свинею, було лише розведенням і відгодівлею поросят

І якщо ти зламав їхню волю

Чи подумала вона, як мама сказала:

«Гідність свині непорушна

Гідність свині непорушна!»

Потім під’їхав скотовоз

І схопив її за хвіст і вухо

Разом зі своїми побратимами

Вони тремтіли й пискали від страху

І їздив, і стояв годинами

Закриті набагато щільніше, ніж зазвичай

Свиня розумна, вона це вже підозрює

Трагічна ситуація

Вона знала, що це її останній відпочинок

Вона одразу впізнала бійню

І пішла без опору

Гідність свині непорушна

Гідність свині непорушна!

Вона ніколи не бачила неба

Ніколи не дозволялося стояти на пасовищі

Ніколи не сидів на сухій свіжій соломі

Вона ніколи не валялася в багнюці

Щасливо в парі й охолоджені

Як я міг з'їсти цю маленьку купу нещастя?

Меню в руках

Я бачу через край

І, мабуть, ніколи не забуду картини

Я не хочу, бідна свиня

Частково бути винним у своїх стражданнях

Тому що я був гостем у цьому ресторані

І відтепер буду замовляти

Запечена цвітна капуста

Гідність свині непорушна

Гідність свині непорушна!