Zeugnistag - Reinhard Mey

2. So, jetzt ist es passiert, dacht’ich mir, jetzt ist alles aus,

nicht einmal eine Vier in Religion.

Oh Mann, mit diesem Zeugnis kommst du besser nicht nach Haus, sondern

allenfalls zur Fremdenlegion.

Ich zeigt’es meinen Eltern nicht und unterschrieb für sie, schön bunt,

sah nicht schlecht aus, ohne zu prahl’n.

Ich war vielleicht 'ne Niete in Deutsch und Biologie, dafür konnt’ich schon

immer ganz gut mal’n!

3. Der Zauber kam natürlich schon am nächsten Morgen raus, die Fälschung war

wohl doch nicht so geschickt.

Der Rektor kam, holte mich schnaubend aus der Klasse raus, so stand ich da,

allein, stumm und geknickt.

Dann ließ er meine Eltern kommen, lehnte sich zurück, voll Selbstgerechtigkeit

genoß er schon

die Maulschellen für den Betrüger, das mißrat'ne Stück, diesen Urkundenfälscher,

ihren Sohn.

4. Mein Vater nahm das Zeugnis in die Hand und sah mich anund sagte ruhig:

Was mich anbetrifft,

so gibt es nicht die kleinste Spur eines Zweifels daran, das ist tatsächlich

meine Unterschrift.

Auch meine Mutter sagte, ja, das sei ihr Namenszug.

Gekritzelt zwar,

doch müsse man verstehn,

daß sie vorher zwei große, schwere Einkaufstaschen trug.

Dann sagte sie: Komm,

Junge, laß uns gehn.

5. Ich hab noch manches lange Jahr auf Schulbänken verlor’nund lernte

widerspruchslos vor mich hin,

Namen, Tabellen, Theorien von hinten und von vorn, daß ich dabei nicht ganz

verblödet bin!

Nur eine Lektion hat sich in den Jahr’n herausgesiebt, die eine nur aus dem

Haufen Ballast:

Wie gut es tut zu wissen, daß dir jemand Zuflucht gibt, ganz gleich,

was du auch ausgefressen hast!

6. Ich weiß nicht, ob es rechtens war, daß meine Eltern michda rausholten und —

wo bleibt die Moral?

Die Schlauen diskutier’n, die Besserwisser streiten sich, ich weiß es nicht,

es ist mir auch egal.

Ich weiß nur eins, ich wünsche allen Kindern auf der Welt, und nicht zuletzt

natürlich dir, mein Kind,

wenn’s brenzlig wird, wenn’s schiefgeht, wenn die Welt zusammenfällt, Eltern,

die aus diesem Holze sind,

Eltern, die aus diesem Holz geschnitten sind.

2. Отже, тепер це сталося, я думав собі, тепер усе закінчилося,

навіть не D у релігії.

О, чувак, тобі краще не повертатися додому з цими свідченнями

можливо, до Іноземного легіону.

Я не показувала це своїм батькам і розписалася за них, досить колоритно,

виглядав непогано без хвастощів.

Можливо, я був невдахою з німецької мови та біології, я міг це робити

завжди добре проводити час!

3. Заклинання вийшло наступного ранку, звичайно, що було фальшивкою

напевно, все-таки не такий розумний.

Прийшов директор, вивів мене з класу, пирхнувши, я так і стояв,

самотній, німий і розбитий.

Потім він викликав моїх батьків, сів, сповнений самовдоволення

він уже насолоджувався

кайдани для шахрая, невдалої штуки, цього підробника документів,

її син.

4. Мій батько взяв свідчення, подивився на мене і спокійно сказав:

як на мене

тому немає ні найменшого сумніву, насправді це так

мій підпис.

Моя мама також сказала, що так, це було її ім'я.

хоч нашкрябав,

але треба розуміти

що раніше вона несла дві великі важкі сумки для покупок.

Тоді вона сказала: приходь,

хлопчик, ходімо

5. Я ще програв і вивчив багато років за партами

переді мною без заперечень,

Назви, таблиці, теорії ззаду і спереду, які я не можу зовсім зрозуміти

я дурний!

Лише один урок був відсіяний за ці роки, лише один із цього

купа баласту:

Як добре знати, що хтось дасть тобі притулок, незважаючи ні на що

що ти теж з'їв!

6. Я не знаю, чи було законно для моїх батьків забрати мене звідти і...

де мораль?

Розумні дискутують, всезнайки сперечаються, я не знаю

Мені теж байдуже.

Знаю лише одне, бажаю всім дітям на світі, і не менш важливому

звичайно ти, моя дитино,

коли все стає складно, коли все йде не так, коли світ руйнується, батьки,

які з цієї деревини

Батьки вирізали з цього дерева.