Wolle - Reinhard Mey

Wolle sitzt im Schaukelstuhl im Patio seiner Finca

Ein mit der Welt im Reinen, stiller Mojitotrinker

Sein Blick geht weit hinab über das Tal an das Meer

Er kühlt die Stirn am Glas, blinzelt zum wolkenlosen Himmel

Über der Tramuntana, weit weg von dem Gewimmel

Er zwirbelt den leicht ergrauten Schnurrbart, verdammt lang her!

Verdammt lang her die schwarz gelockten Zottelhaare

Das Wollgewusel an den Armen und all die Jahre

In denen er mit links auch die größten Stadien stemmt

Die Begeisterung, die Fans, der grenzenlose Jubel

Die Charts, die Hitparaden und der Medientrubel

Der größte im Land ist der Mann mit dem Holzfällerhemd

Die Begeisterung, die Fans, der grenzenlose Jubel

Die Charts, die Hitparaden und der Medientrubel

Der größte im Land ist der Mann mit dem Holzfällerhemd

Das Crushed-Ice in seinem Mojitoglas knistert leise

Was war das für eine wahnwitzige, lange Reise

Für den Jungen aus Radertal mit dem großen Traum!

Bei den Bossen in den Plattenstudios nur Sturnrunzeln

Beim Radio, bei der Zeitung nur mitleidiges Schmunzeln

Sie ahnen nicht: Vor ihnen steht die Nummer 1 im Raum

Dann über Nacht wird es aus jedem Lautsprecher klingen

Und die halbe Nation wird seine Lieder mitsingen

Und alles, was Wolle anfasst, wird zu Gold

Und was abends Gold ist, wird Platin am nächsten Morgen

Vorbei das Klinkenputzen, vergessen alle Sorgen

Die Welle des Erfolges rollt.

So hat er das gewollt!

Und was abends Gold ist, wird Platin am nächsten Morgen

Vorbei das Klinkenputzen, vergessen alle Sorgen

Die Welle des Erfolges rollt.

So hat er das gewollt!

Hast du das wirklich so gewollt und dir so vorgestellt?

Du wirst nie zu Hause sein in dieser Glitzerwelt

Der Geier und der Schleimer, zwischen Häme und Neid

Zwischen Missachtung, Elogen und Unterwürfigkeit

Du hast alles wovon die ganze Szene nur träumt

Alle Charts und alle Preise hast du abgeräumt

Doch jeder will ein Stück von dir dafür und irgendwann störst

Du dich daran, dass du allen, nur nicht dir selbst gehörst

Irgendwann merkst du, das Monster frisst dich auf, Und du denkst nur noch ein:

Lauf, Wolle, lauf, lauf

Lauf, lauf, lauf, lauf!

Sein Blick wandert zum Abendhorizont in die Weite

Seine Hand geht zu der Hand der Frau an seiner Seite

Eine Geste, so vertraut, wieviel Jahre sind das nun?

Nur mit ihrem Mut hat er sein Lebenswerk gedrechselt

Sie ist noch dieselbe, er hat sie nicht ausgewechselt

Für ein junges Huhn wie das Minister und alte Geldsäcke tun

Wolle lacht, er kommt im Feuilleton nicht vor heute

Dafür hat er einen Platz im Herzen seiner Leute

Er fragt sie, ob sie irgendwas vermisst und sie sagt: «Nein!»

In der Ferne liegt die Bucht im ersten Sternenschimmer

Es wird kühl im Patio, sie gehn rein ins Fernsehzimmer

Und Wolle legt die alte DVD mit «Casablanca» ein

In der Ferne liegt die Bucht im ersten Sternenschimmer

Es wird kühl im Patio, sie gehn rein ins Fernsehzimmer

Und Wolle legt die alte DVD mit «Casablanca» ein

Волле сидить у кріслі-гойдалці у внутрішньому дворику свого фінка

Спокійний світ, тих, хто п’є мохіто

Його погляд йде далеко вниз по долині до моря

Холодить чолом на склі, кліпає на безхмарне небо

Над Трамунтана, далеко від натовпу

Він крутить трохи сиві вуса, блін давно!

Проклятий давно чорне кучеряве кудлате волосся

Шерсть на руках і всі роки

У якому він також лівою рукою піднімає найбільші стадіони

Ентузіазм, уболівальники, безмежні оплески

Чарти, хіт-паради та суєта ЗМІ

Найбільший на землі — чоловік у сорочці лісоруба

Ентузіазм, уболівальники, безмежні оплески

Чарти, хіт-паради та суєта ЗМІ

Найбільший на землі — чоловік у сорочці лісоруба

Подрібнений лід у його склянці мохіто тихо тріщить

Яка це була божевільна, довга подорож

Для хлопця з Радерталя з великою мрією!

Начальники в студіях звукозапису тільки морщиться

По радіо, в газеті лише жаліслива посмішка

Вони поняття не мають: перед ними в кімнаті номер 1

Тоді протягом ночі він буде звучати з кожного динаміка

І півнароду підспівуватиме його пісні

І все, до чого торкається шерсть, перетворюється на золото

А те, що ввечері золото, вранці стає платиновим

Немає більше дверних ручок, забудьте всі свої турботи

Хвиля успіху накатує.

Так він хотів!

А те, що ввечері золото, вранці стає платиновим

Немає більше дверних ручок, забудьте всі свої турботи

Хвиля успіху накатує.

Так він хотів!

Ти справді так хотів і так собі уявляв?

Ви ніколи не будете вдома в цьому блискучому світі

Гриф і слиз між злобою і заздрістю

Між ігноруванням, хвалебними словами та покірністю

У вас є все, про що вся сцена тільки мріє

Ви очистили всі чарти і всі призи

Але кожен хоче частинку тебе натомість, і в якийсь момент ти заважаєш

Ви пам’ятаєте, що належите всім, крім себе

У якийсь момент ви розумієте, що чудовисько з'їдає вас, і ви тільки думаєте:

Біжи, шерсть, біжи, біжи

Біжи, біжи, біжи, біжи!

Його погляд блукає далеко у вечірній обрій

Його рука йде до руки жінки біля нього

Жест такий знайомий, скільки років тому?

Тільки завдяки її мужності він перевернув справу свого життя

Вона все та сама, він її не змінив

Для молодої курки, як міністри і старі гроші

Уолле сміється, він не з’являється на сьогоднішніх сторінках

Для цього він має місце в серцях свого народу

Він запитує її, чи вона чогось упускає, і вона каже: "Ні!"

Вдалині лежить затока в першому проблискі зірок

У патіо стає прохолодно, вони заходять до телевізійної

І Волле кладе старий DVD з «Casablanca»

Вдалині лежить затока в першому проблискі зірок

У патіо стає прохолодно, вони заходять до телевізійної

І Волле кладе старий DVD з «Casablanca»