Wir haben jedem Kind ein Haus gegeben - Reinhard Mey

Wir haben jedem Kind ein Haus gegeben

Eins in der lockenden, rastlosen Stadt

Mitten im quirligen, flirrenden Leben

Elend und Überfluss auf schmalem Grat

Wo Schönheit und Abscheu im Zwielicht verschwimmen

Tröstende Wärme weht und rauer Wind

Wo Irrlichter funkeln und flüsternde Stimmen

Versprechen oder Verhängnis sind

Doch aus Straßenschluchten und dunklen Wegen

Aus Einsamkeit und Enttäuschung heraus

Aus Kummer und Zweifeln, aus dem kalten Regen

Führte auch immer

Führte auch immer ein Weg nach Haus

Wir haben jedem Kind ein Haus gegeben

Eins in den Obstgärten überm Hang

Inmitten von Apfelbäumen und Reben

Erfüllt von Übermut, Spiel und Gesang

Wo Nachbarn über die Hecke grüßen

Reicht jeder jedem die helfende Hand

Da prägt eine Fährte von Kinderfüßen

Zierliche Abdrücke in den Sand

Ein Haus aus Wörtern und Ziegelsteinen

Mit einem Gebälk aus Mühe und Schweiß

Gezimmert mit Kunst und aus Lachen und Weinen

Aus Lust und aus Liedern

Aus Lust und aus Liedern, aus Arbeit und Fleiß

Wir haben jedem Kind Flügel gegeben

Sie flogen weit hinaus in die Welt

Und Fernweh und Lebenslust waren ihr Kompass

Zuversicht ihr Anker und Zelt

Wir haben jedem Kind Wurzeln gegeben

Zusammen gelernt, mit Urvertrauen

In allen Lebensstürmen aus Liebe

Eine Wagenburg um uns zu bauen

Wir haben jedem Kind ein Haus gegeben

Eines nur mit einem Blätterdach

In das sich Mistel und Efeu weben

In allen Wettern ein sicheres Gefach

Aus Flügeln, die kreiselnd zu Boden sinken

Wird neu der Ahorn in jedem Jahr

Und Sonnenlicht wird in Tautropfen blinken

Und Schnee wird fallen im Januar

Ein Haus, umweht von allen vier Winden

Vom Sommer durchglüht, vom Herbststurm umtost

Wir werden einander darin wiederfinden

Und Freude wird da sein, und Freude wird da sein

Und Freude wird da sein und Frieden und Trost

Ми дали кожній дитині будинок

Один у привабливому, неспокійному місті

Посеред живого, мерехтливого життя

Нещастя та достаток ходять по тонкій межі

Де краса й огида розпливаються в сутінках

Віє затишним теплом і бурхливим вітром

Де виблискують вогники й шепочуть голоси

обіцянка чи приреченість

Але з вуличних каньйонів і темних стежок

Від самотності та розчарування

Від суму і сумнівів, від холодного дощу

Теж завжди вели

Завжди була дорога додому

Ми дали кожній дитині будинок

Один у садах над схилом пагорба

Серед яблунь і лоз

Наповнений піднесеним настроєм, грою та співом

Де сусіди вітаються через живопліт

Протягни кожному руку допомоги

Є слід, залишений дитячими ніжками

Делікатні сліди на піску

Будинок зі слів і цегли

З променем зусиль і поту

Вирізьблене мистецтвом, сміхом і сльозами

Для задоволення і для пісень

З хтивості й пісень, із праці й працьовитості

Кожній дитині ми дали крила

Вони полетіли далеко у світ

А тяга до подорожей і любов до життя були її компасом

Довіра її якір і намет

Кожній дитині ми дали коріння

Навчалися разом, з базовою довірою

У всіх бурях життя з кохання

Замок-фургон, який потрібно побудувати навколо нас

Ми дали кожній дитині будинок

Один із лише купою листя

В якому вплітаються омела і плющ

Безпечне купе в будь-яку погоду

Про крила, які обертаються і опускаються на землю

Клен щороку обновлюється

І сонячне світло мерехтить у крапельках роси

А в січні випаде сніг

Будинок, провіяний усіма чотирма вітрами

Світиться крізь літо, в оточенні осінньої грози

Ми знайдемо один одного в ньому

І радість буде, і радість буде

І буде радість, і спокій, і затишок