Wir - Reinhard Mey

Heimkehr in wohlbekannten Wegen

Ich schließe die Wohnungstür auf

Sie kommt mir kaum noch je entgegen

Schaut kaum von ihrer Arbeit auf

Und es gibt nichts zu sagen

Und da sind keine Fragen

Und auch keine Antwort darauf

Und Tage kommen, Tage gehen

Und so fliegt mein Leben dahin

Wag' nicht in den Spiegel zu sehen

Wie müde ich geworden bin

Und von so vielen Plänen

Bleiben Scherben und Tränen

Und nur die Frage nach dem Sinn

Ich wollte Freiheit, grenzenlose Weite

Und keine Schranken in unsrem Lebensraum

Und Sieger sein mit ihr an meiner Seite

Nun scheitre ich vor ihr an meinem Traum

Ich hör' die Schlüssel in den Türen

Ich weiß, jetzt ist er endlich hier

Und ich weiß, seine Schritte führen

Ihn nicht als erstes mehr zu mir

Und ich weiß, er wird schweigen

Und ich werde nicht zeigen

Dass ich auf meiner Insel frier'

Was da vergeht, das ist mein Leben

Ist vielleicht meine beste Zeit!

Es muss noch etwas andres geben

Mehr als das Einsamsein zu zweit

Als Missversteh’n und Streiten

Um Nebensächlichkeiten

Als einzige Gemeinsamkeit!

Ich wollte hoch hinaus, ich wollte fliegen

Ich wollte wachsamer als andre sein

Der Alltag sollte mich nicht unterkriegen

Jetzt holt der Alltag meine Höhenflüge ein

Und sie ist alles, was ich liebe!

Und er ist alles, was ich will!

Und wenn doch eine Chance bliebe?

Und meine Zweifel schweigen still

Wir könnten neu beginnen

Einander neu gewinnen

Und wenn sie es nur will, ich will!

Warum geht leben miteinander

Nur mit so viel Leiden einher?

Warum ist der Weg zueinander

Warum der erste Schritt so schwer?

Es ist so leicht zu kränken

Und so schwer einzulenken!

Ich liebe sie so sehr!

Wir wollten doch den Horizont erreichen

Und haben nur ein Schiffchen aus Papier

In keinem Lebenssturm die Segel streichen

Wir können es noch immer, zusammen — wir!

Повернення додому відомими способами

Відмикаю двері квартири

Вона майже не зустрічається зі мною

Ледь не відводить погляд від своєї роботи

І нема що сказати

І питань немає

І відповіді теж немає

І дні приходять, дні йдуть

І так моє життя пролітає

Не смій дивитися в дзеркало

Як я втомився

І так багато планів

Залишаються осколки і сльози

І тільки питання сенсу

Я хотів свободи, безмежного простору

І жодних перешкод у нашому життєвому просторі

І будь переможцем з нею поруч зі мною

Тепер я провалююсь перед нею через свою мрію

Я чую ключі в дверях

Я знаю, що він нарешті тут

І я знаю, що його кроки ведуть

Він більше не для мене перший

І я знаю, що він буде мовчати

І показувати не буду

Що я замерз на своєму острові

Що там проходить, то моє життя

Може бути мій найкращий час!

Має бути щось інше

Більше, ніж самотність для двох

Як непорозуміння і суперечка

Про дрібниці

Єдине спільне!

Я хотів піднятися високо, я хотів літати

Я хотів бути пильнішим за інших

Повсякденне життя не повинно мене підводити

Тепер повсякденне життя наздоганяє мої польоти фантазії

І вона все, що я люблю!

І він все, що я хочу!

А якщо ще є шанс?

І мої сумніви мовчать

Ми могли б почати знову

Відновити один одного

І якщо вона тільки цього хоче, я буду!

Чому життя разом

Тільки в супроводі такої кількості страждань?

Чому шлях один до одного

Чому перший крок такий важкий?

Це так легко образити

І так важко поступитися!

Я так її люблю!

Ми хотіли досягти горизонту

І мати тільки човен з паперу

Ніколи не б'йте вітрила в життєвий шторм

Ми ще можемо, разом – ми!