Weißt Du Noch Etienne? - Reinhard Mey

Weißt du noch, Etienne

Wie ich in deinem Zimmer stand

Den winz’gen Koffer in der Hand

Der meine ganze Habe barg, mit einem Gürtel meines Vaters zugezurrt?

Unter der schäb'gen Pappehaut

Hatt' ich meine Kleider verstaut

All meine Schätze, mein Zuhaus'.

Ich stellte ihn auf’s Bett und öffnete den Gurt

Etienne, ich war vor Heimweh krank

Und als das Kofferschloss aufsprang

Sprang auch der Ring um meine Kehle, und die Tränen schossen heiß mir ins

Gesicht

Der Junge aus dem ander’n Land

Der meine Sprache kaum verstand

Half mir beim Auspacken und lächelte und tat, als merkte er mein Weinen nicht

Etienne, was wäre, wenn???

Etienne, was wäre, wenn???

Weißt du noch, Etienne

Wie streunten wir um euer Dorf

Die Nägel schwarz, die Knie voll Schorf

Ich mehr dein Bruder als ein Gast, für eine Weile nur in deinem Elternhaus

Und alles, was verboten war

Alles, was Ärger brachte, klar

War unser Ding, mit jeder Strafe mehr wuchsen wir erst recht über uns hinaus

Nein, Strafen kümmerten uns nie

Uns kümmerten nur die Zizis

Die wir verglichen im Gebüsch neben der Schleuse hinter dem verfall’nen Haus

Und für vier Kaugummis, ein Bier

Zwei Zigaretten ließen wir

Schon mal die Dorfjugend zuseh’n und ernteten ungläub'ges Staunen und Applaus

Etienne, was wäre, wenn???

Etienne, was wäre, wenn???

Weißt du noch, Etienne

Du konntest mit der bloßen Hand

Forellen fangen, und ich stand

Bewundernd neben dir im Bach.

Und einmal hab’n wir dort den Bäcker mit der

Yvonne

Ertappt in ihrem Liebesnest

Und einen Sommer lang erpresst:

«Croissants und Schnecken, bitte sehr, und dann erfährt Madame Chapuis auch

Nichts davon»

Und dann, dann war Maryse da

Maryse, Maryse, wenn ich sie sah

Wie sich mein Herz zusammenzog!

Maryse, die Schönste zwischen Privas und Le Puy!

Manchmal hofft' ich: Jetzt sieht sie mich

Aber ich ahnte: Sie sah dich

Mit diesem strahlenden Blick, und du flüstertest: «Im nächsten Sommer küss' ich

sie!»

Etienne, was wäre, wenn???

Etienne, was wäre, wenn???

Was wäre, wenn, ja, was wär', wenn die Zeit nur einen Wimpernschlag

Innegehalten hätte, wenn wir nur an diesem Vormittag

Ein Räkeln lang getrödelt hätten in den Betten

Unseren Stubenarrest abgebummelt hätten?

Hätten wir noch in dem verbot’nen Heft geblättert

Hätte der Hauswart nur drei Worte mehr gewettert

Hätt' ich ein Fussballbild am Strassenrand gefunden

Hätt' ich mein Schuhband nur noch einmal zugebunden

Dann wär's vorbeigefahr’n an uns, das gottverdammte Motorrad

Das alle Träume, alle Pläne, alles Lachen totgefahren hat

Du bist da, Etienne

Du bist noch immer dreizehn Jahr'

Hast noch dein schönes, schwarzes Haar

Und deine dunklen Augenbrau’n, und ich bin alt geworden, Etienne, alt und grau

Man schliesst nur weg, man vergisst nichts

Und jeden Zug deines Gesichts

Seh' ich klar wie an jenem Tag, jede Bewegung Bild für Bild nur zu genau

Heut' Nacht bin ich in deinem Land

Und trink', den Blick zur Sternenwand

Gelenkt, dies Glas auf dich, und mir gefällt die Vorstellung, dass du dort

Irgendwo

Auf mich herabsiehst aus der Ferne

Von irgendwo, jenseits der Sterne!

A la tienne, Etienne!

Ich denk' an dich!

Mach’s gut, bis irgendwann!

A bientôt!

Ви пам’ятаєте Етьєна?

Як я стояв у вашій кімнаті

Маленька валіза в руці

Хто сховав усе моє майно, пристебнене батьковим поясом?

Під пошарпаною картонною шкірою

Я прибрав свій одяг

Всі мої скарби, мій дім.

Я поклав його на ліжко і розстебнув ремінь

Етьєн, я сумувала за домом

І коли замок валізи відскочив

Кільце на горлі також підскочило, і сльози навернулися на очі

обличчя

Хлопчик з іншої країни

який майже не розумів мою мову

Допоміг мені розпакувати речі, посміхнувся і зробив вигляд, що не помітив мого плачу

Етьєн, а якщо???

Етьєн, а якщо???

Ви пам’ятаєте Етьєна?

Як ми блукаємо по вашому селу

Чорні нігті, подерті коліна

Я скоріше твій брат, ніж гість, лише на деякий час у домі твоїх батьків

І все, що було заборонено

Все, що викликало проблеми, звичайно

Це була наша справа, з кожним штрафом, який ми перевищували самі себе

Ні, пенальті нас ніколи не турбували

Ми дбали тільки про Зізі

Яку ми порівнювали в кущах біля замку за напівзруйнованим будинком

А за чотири гумки — пиво

Ми залишили дві сигарети

Сільська молодь уже спостерігала та отримала неймовірний подив та оплески

Етьєн, а якщо???

Етьєн, а якщо???

Ви пам’ятаєте Етьєна?

Можна було б голими руками

Піймав форель і я стояв

Милуючись поруч з тобою в струмку.

А колись у нас є пекарня з нею

Івонна

Потрапила в своє любовне гніздо

І шантажували на літо:

— Круасани та равлики, будь ласка, і тоді мадам Шапюї дізнається

нічого з цього»

А потім там була Маріз

Маріз, Маріз, коли я її побачив

Як стиснулося моє серце!

Маріз, найкрасивіша між Півас та Ле Пюї!

Іноді я сподіваюся: тепер вона мене бачить

Але я підозрював: вона вас бачила

З тим сяючим поглядом, а ти прошепотіла: «Я поцілую наступного літа

ви!"

Етьєн, а якщо???

Етьєн, а якщо???

Що якби, так, що якби час був лише миготінням ока

Зробив би паузу, якби того ранку

Довго валявся в ліжках

скинувся б із нашого ув'язнення?

Якби ми тільки погортали заборонений журнал

Якби доглядач вимовив ще три слова

Якби я знайшов на узбіччі футбольну картину

Якби я ще раз зав’язав шнурок

Тоді б він пройшов повз нас, проклятий мотоцикл

Це вбило всі мрії, всі плани, увесь сміх

Ти тут, Етьєн

Тобі ще тринадцять років

Ти все ще маєш своє гарне чорне волосся

І твої темні брови, і я постарів, Етьєне, старий і посивілий

Ти просто замикаєшся, нічого не забуваєш

І кожна риса твого обличчя

Я бачу чітко, як і того дня, кожен рух кадр за кадром занадто точно

Сьогодні ввечері я у вашій країні

І пий, вид на стіну зірок

Наставив на вас це скло, і мені подобається, що ви там

Десь

Дивлячись на мене здалеку

Звідкись за межі зірок!

А ля тієн, Етьєн!

Я думаю про тебе!

Гарного настрою, колись побачимось!

До побачення!