Viertel Vor Sieben. - Reinhard Mey

Dunkle Regenwolken sind aufgezogen

Die Dämmerung fällt auf einmal ganz schnell

Überm Stahlwerk flackert blau der Neonbogen

Die Fenster im Ort werden hell

«Wo hast du dich nur wieder rumgetrieben

Zieh' die klatschnassen Schuh' erstmal aus!»

Manchmal wünscht' ich, es wär' nochmal viertel vor sieben

Und ich wünschte, ich käme nach Haus!

Und es soll Sonnabend sein und es soll Topfkuchen geben

Und der soll schon auf dem Küchentisch stehen

Und eine Kanne Kakao und meine Tasse daneben

Und ich darf die braune Backform umdrehen-

Schockoladenflocken mit der Raspel gerieben

In der Schaumkrone meines Kakaos

Manchmal wünscht' ich, es wär nochmal viertel vor sieben

Und ich wünschte, ich käme nach Haus!

Ein Brief zwischen Zeitung und Werbung im Kasten

Erschüttert dein Fundament:

Anna und Hans, die so gut zusammenpassten

Haben sich einfach getrennt

Wie hast du sie beneidet, zwei, die sich so lieben!

Und plötzlich ist doch alles aus

Manchmal wünscht' ich, es wär nochmal viertel vor sieben

Und ich wünschte ich käme nach Haus!

Und Vater soll im Wohnzimmer Radio hör'n

In den steinalten Grundig versenkt

Und die Haltung sagt mir: Bloß jetzt nicht stören!

Und wenn er den Blick auf mich lenkt

Mit der vorwurfsvoll’n Geste die Brille hochschieben

«Menschenskind, wie siehst du wieder aus!»

Manchmal wünscht' ich, es wär nochmal viertel vor sieben

Und ich wünschte, ich käme nach Haus!

Das Fell wird dünner und leerer der Becher

Der Zaubertrank wirkt nur noch schwer

Der Kummer ist tiefer, der Trost scheint schwächer

Und es heilt nicht alles mehr

Wo ist meine Sorglosigkeit geblieben

Was machte Erkenntnis daraus?

Manchmal wünscht' ich, es wär nochmal viertel vor sieben

Und ich wünschte, ich käme nach Haus!

Nur einen Augenblick noch mal das Bündel ablegen

Und mit arglosem Übermut

Durch dunkle Wege, der Zuflucht entgegen

Und glauben können: Alles wird gut!

Manchmal wünscht' ich, die Dinge wär´n so einfach geblieben

Und die Wege gingen nur gradeaus

Manchmal wünscht' ich, es wär' nochmal viertel vor sieben

Und ich wünschte, ich käme nach Haus!

Зібралися темні дощові хмари

Сутінки раптово падають дуже швидко

Неонова арка мерехтить синім над сталеварним заводом

У селі світліють вікна

«Де ти знову гуляв?

Спершу зніміть мокрі черевики!»

Іноді мені хотілося, щоб було знову без чверті сьома

І я хотів би прийти додому!

І буде субота, і будуть пироги

І воно вже має бути на кухонному столі

А поруч горщик какао і мій кухоль

І я можу перевернути коричневу сковороду...

Натерті шоколадні пластівці за допомогою терки

В голові моєї какао

Іноді мені хотілося, щоб було знову без чверті сьома

І я хотів би прийти додому!

Лист між газетою і рекламою в коробці

розхитує ваш фундамент:

Анна і Ганс, які так добре підійшли

Просто розлучитись

Як ти заздрила їм, двом, які так люблять один одного!

І раптом все закінчується

Іноді мені хотілося, щоб було знову без чверті сьома

І я хотів би повернутися додому!

А батько повинен слухати радіо у вітальні

Потонув у кам'яному старовинному Грундіг

І ставлення мені підказує: не турбуйся зараз!

І коли він спрямовує на мене свій погляд

Підніміть окуляри докірливим жестом

— Боже, як ти знову виглядаєш!

Іноді мені хотілося, щоб було знову без чверті сьома

І я хотів би прийти додому!

Хутро стає тоншим, а чашка спорожняється

Чарівне зілля діє лише з працею

Смуток глибший, розрада здається слабшою

І це вже не все лікує

Куди поділася моя безтурботність?

Що з цього зробили знання?

Іноді мені хотілося, щоб було знову без чверті сьома

І я хотів би прийти додому!

Просто покладіть пачку знову на мить

І з невинною зухвалістю

Темними шляхами до притулку

І вміти вірити: все буде добре!

Іноді мені хотілося, щоб усе залишалося таким простим

А шляхи йшли тільки прямо

Іноді мені хотілося, щоб було знову без чверті сьома

І я хотів би прийти додому!