Vater und Sohn - Reinhard Mey

Ich nahm dich, als du klein warst, mit in dieser Flugmaschine,

Die ich für uns von einem kleinen Flugzeugschrauber lieh.

Du entertest schnell deinen Platz vorn rechts in der Kabine,

Und hocktest dich auf meiner Kartentasche auf die Knie.

So konntest du ganz knapp über die Motorhaube sehen,

Kein Handgriff, kein Geräusch, kein Schalter, kein Knopf noch so klein,

Kein Augenblick unseres Fluges sollte dir entgehen,

Und erst im Ausroll’n nach der Landung schliefst du ruhig ein.

Dann flogst du wohl in einem Traum in unendliche Fernen,

Und steuertest dein Luftschiff in das Licht des Himmelblaus.

Schlafend in deinem kleinen Sitz funktest du zu den Sternen,

Und schlafend nach der Heimfahrt trug ich dich zurück ins Haus.

Ich sitze neben dir in dieser großen Flugmaschine,

Du bist jetzt hinterm Steuer, und wir fliegen durch die Nacht

Vater und Sohn nochmal vereint in der dunklen Kabine,

Vor uns die ganze Welt, hinter uns hundert Tonnen Fracht.

Vor uns auf einem kleinen Schirm leuchten die Städtenamen,

Aufgereiht alle Sehnsüchte auf einer Perlenschnur,

Wie sie in meinen Kinderträumen Nacht für Nacht vorkamen:

Dschalalabad, Rangoon, Bangkok, Phnom Penh und Singapur.

Und wenn wir landen werden, heimgekehrt von unserer Reise,

Wirst du zu deinem kleinen Sohn nach Haus fahren und dann

Wird er dir um den Hals fall’n und dich auf dieselbe Weise

Ausfragen, wie du mich einst, und alles fängt von vorne an.

Und ich brauch nicht viel Fantasie um dich und ihn zu sehen:

Vater und Sohn eng beieinander, und ich wünsche mir,

Dass für euch — wie für uns einst — gute Jahre ins Land gehen,

Und du einst bei ihm sitzen kannst, wie ich jetzt neben dir!

(Dank an Oliver Seegatz für den Text)

Я взяв тебе в цей літальний апарат, коли ти був маленьким

Яку я позичив для нас у маленького авіамеханіка.

Ви швидко сідаєте на своє місце в передній правій частині салону,

І встав на коліна на моєму футлярі з картами.

Тож ви могли бачити трохи вище капота,

Ні ручки, ні шуму, ні вимикача, ні кнопки, якою б маленькою вона не була,

Ви не повинні пропустити мить нашого польоту,

І тільки коли викочуєшся після приземлення, ти засинаєш спокійно.

Тоді ти, мабуть, уві сні полетів у нескінченні відстані,

І направив свій дирижабль у світло небесно-блакитного.

Спів у своєму маленькому кріслі, ти передавав по радіо до зірок

І, спавши після того, як поїхав додому, я відніс тебе назад до дому.

Я сиджу поруч з тобою в цій великій літальній машині

Ти зараз за кермом, а ми летимо всю ніч

Батько і син возз'єдналися в темній каюті,

Попереду весь світ, за нами сто тонн вантажу.

Перед нами на маленькому екрані сяють назви міст,

Нанизав усі бажання на нитку перлів,

Як вони приходили ніч за ніччю в моїх дитячих снах:

Джалал-Абад, Рангун, Бангкок, Пномпень і Сінгапур.

І коли ми приземлимося, додому з нашої подорожі

Поїдеш додому до свого маленького сина і тоді

Він так само обіймає вашу шию і вас

Запитайте, як ви колись використали мене, і все починається спочатку.

І мені не потрібно багато уяви, щоб побачити вас і його:

Батько і син поруч, і я бажаю

Щоб тобі, як нам колись, добрі роки пройшли в землі,

І колись ти зможеш сидіти з ним, як я поруч з тобою!

(Дякую Оліверу Сігацу за текст)